Порушення права обвинуваченого (засудженого) на вільний вибір захисника є порушенням права на захист та однозначною підставою для скасування судового рішення (ВС/ККС № 714/266/16-к від 07.06.2018)

Фабула судового акту: Нормами частини 1 статті 20 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід'ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Кожен обвинувачений має право використовувати ефективну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

При цьому згідно ч. 1 ст. 412 КПК обмеження права обвинуваченого у вільному виборі захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

У даній справі на обвинувальний вирок суду та ухвалу апеляційного суду, який залишив вказане рішення без зміни захисником засудженого було подано касаційну скаргу з тих підстав, що вказує, що засуджений українською мовою не володіє, а тому відмова суду першої та апеляційної інстанцій у наданні перекладача суперечить положенням статей 29, 68 КПК у задоволенні клопотання про призначення перекладача. Окрім цього проведення перегляду справи без участі одного із захисників засудженого є порушенням права останнього на захист.

Переглядаючи вказану справу ККС, посилаючись на норми ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 59 Конституції України вказав, що відхилення апеляційним судом клопотання про відкладення судового розгляду у зв’язку із хворобою одного із захисників є порушенням права засудженого на захист.

При цьому присутність в судовому засіданні захисників, від послуг яких засуджений відмовився не може свідчити про здійснення останніми належного захисту та забезпечення дотримання вимог ст. 52 КПК щодо обов'язкової участі у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину захисника.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Хоча КПК і не встановлює чіткий перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, адвокат власника цього майна має таке право (ВККС у справі № 487/5688/16-к від 3 липня 2018р.)

ВС/ККС: Відсутність промови захисника стосовно обрання обвинуваченому запобіжного заходу на технічному записі НЕ Є безумовною причиною для скасування вироку. (ВС/ККС від 26.06.2018 року, справа № 161/12941/16-к)

ВС/ККС: З’явлення із зізнанням написане вже після затримання обвинуваченого у справі є недопустимим доказом для суду (ВС/ККС у справі № 359/6489/13-к від 17 квітня 2018 р.)

ВС/ККС: Надання захисником хоча б одного з документів - ордеру, договору про надання правової допомоги, довіреності, за наявності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджує його повноваження (ВС/ККС, № 752/11464/16-к, 06.02.18)

ВС/ККС: Відмінність позицій обвинуваченого та його захисника у кримінальному провадженні є підставою для скасування судового рішення (ВС/ККС № 425/915/16 від 13.02.2018)

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 714/266/16-к

провадження № 51-3324 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ТкачукаВ. В. на вирок Герціївського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260070000292, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна за виключенням житла; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, за виключенням житла.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з 04 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 09 жовтня 2015 року, приблизно о 23:55 год., перебуваючи біля господарства потерпілого ОСОБА_4 у АДРЕСА_1, з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на останнього, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого та проникненням у його житло. В ході нападу ОСОБА_2 заволодів майном потерпілого на загальну суму 14 975 грн.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до житлового будинку потерпілого ОСОБА_5, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на суму 580 грн.

25 листопада 2015 року, приблизно о 19:30 год. ОСОБА_2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до господарського приміщення, розташованого на території господарства потерпілого ОСОБА_6 у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на суму 1000 грн.

13 грудня 2015 року, приблизно о 20:30 год. ОСОБА_2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до житлового будинку потерпілого ОСОБА_5, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 3 550 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Ткачук В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що за виключенням викрадення бензопили з помешкання потерпілого ОСОБА_5, інших злочинів ОСОБА_2 не вчиняв, а тому положення ч. 3 ст. 187 та ч. 3 ст. 185 КК щодо нього застосовані неправильно. На думку захисника, вирок ґрунтується на припущеннях, винуватість ОСОБА_2 не підтверджена належними та допустимими доказами. Дані протоколів добровільної видачі, огляду речових доказів та впізнання за голосом отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому не можуть бути покладені в основу вироку. Зазначені доводи не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог ст. 404 КПК безпідставно відмовив стороні захисту у дослідженні доказів в апеляційному порядку та дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни. Вказує, що ОСОБА_2 українською мовою не володіє. Рідною для нього є румунська. Тому, відмовивши всупереч вимогам статей 29, 68 КПК у задоволенні клопотання про призначення перекладача, апеляційний суд порушив право обвинуваченого на захист та справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушенням права на захист також вважає проведення апеляційного розгляду 27 вересня 2016 року без участі захисника Ткачука В. В.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та захисник Лутсу І. В. підтримали касаційну скаргу захисника Ткачука В. В.

Прокурор Кравченко Є. С. заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід'ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Кожен обвинувачений має право використовувати ефективну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Проте при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції право ОСОБА_2 у вільному виборі захисника було порушено.

Так, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, що згідно ст. 12 КК є особливо тяжким. Згідно приписів ст. 52 КПК участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів є обов'язковою.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування та в суді першої інстанції захист інтересів ОСОБА_2 здійснювали адвокати Семенюк Р.Д. та Дутка В. М. Також на стадії апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2 12 вересня 2016 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Ткачуком В. В.

27 вересня 2016 року в судове засідання суду апеляційної інстанції захисник Ткачук В. В. не з'явився через хворобу, у зв'язку з чим просив відкласти апеляційний розгляд. Обвинувачений ОСОБА_2 також наполягав на неможливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника Ткачука В. В.

Однак зазначене клопотання апеляційним судом було відхилене та розпочато апеляційний розгляд без участі захисника Ткачука В. В. з мотивів необхідності дотримання розумних строків кримінального провадження, а також присутності в судовому засіданні захисників Семенюка Р. Д. і Дутки В. М. Незважаючи на те, що обвинувачений відмовився від участі вказаних захисників в апеляційному розгляді, апеляційний суд не прийняв таку відмову, вказавши що Семенюк Р. Д. і Дутка В. М. здатні здійснити належний захист обвинуваченого та забезпечити дотримання вимог ст. 52 КПК щодо обов'язкової участі у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину захисника.

На думку колегії суддів, таким рішенням апеляційний суд порушив гарантоване державою та встановлене статтями59,63 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта статтями 48,49,52,54 КПК таправо обвинуваченого ОСОБА_2 мати захисника, вибраного на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 412 КПК обмеження права обвинуваченого у вільному виборі захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, доводи касаційної скарги про безпідставну відмову апеляційним судом в призначенні обвинуваченому перекладача колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, ОСОБА_2 є громадянином України, народився та проживає на її території, має середню освіту, здобуту в Україні, у школі вивчав українську мову, атестований з цього предмету. На досудовому розслідуванні та в суді ОСОБА_2 в присутності захисників роз'яснювались процесуальні права, в тому числі право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача. Жодних клопотань про те, що він не володіє українською мовою, на досудовому розслідуванні, в місцевому суді першої та суді апеляційної інстанції до 06 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та його захисники не заявляли. Натомість під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_2 підтвердив, що українською мовою володіє в повній мірі, читати та писати вміє (т. 3 а.с. 15). Із звукозапису судового засідання вбачається, що він розуміє українську мову, давав зрозумілі відповіді на поставлені йому українською мовою питання.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення захисника з відповідним клопотанням на стадії апеляційного розгляду є виключно формою захисту від пред'явленого обвинувачення.

За таких обставин, касаційна скарга захисника Ткачука В. В. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду слід врахувати наведене, належним чином перевірити доводи апеляційної скарги, дати на них вичерпні відповіді, за необхідності й наявності для того підстав повторно дослідити в порядку ст. 404 КПК обставини, встановлені під час кримінального провадження, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, забезпечивши реалізацію права обвинуваченого на вільний вибір захисника.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника Ткачука В. В. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді