Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого (ВС/ККС № 308/1397/13-к від 31.07.2018)

Фабула судового акту: Чинне кримінальне процесуальне законодавство як одну, а саме ст. 10 КПК України визначає, що Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

З метою реалізації вказаної гарантії законодавцем у нормах ст. 507 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

Одночасно згідно ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

У даній справі до особи, яка є неосудною ухвалою суду було застосовано примусові заходи медичного характеру. На вказане рішення неосудною особою було подано апеляційну скаргу.

Проте ,апеляційним судом таку скаргу було повернуто скаржнику на підставі норм п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України оскільки на думку суду останню було подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Зазначене рішення було особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру було оскаржено до Касаційного кримінального суду.

Мотивуючи своє рішення апеляційний суд виходив з того, що ч. 1 ст. 393 КПК України не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У такому випадку апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник такої особи.

Переглядаючи справу та постановляючи рішення, яким касаційну скаргу задоволено, ККС зокрема вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Стаття 516 КПК України передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК України.

При цьому норми кримінального процесуального закону не обмежують громадянина в його процесуальних правах і не забороняють йому реалізовувати їх безпосередньо.

З огляду на викладене ККС дійшов висновку про те, що особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК України.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Порушення права обвинуваченого (засудженого) на вільний вибір захисника є порушенням права на захист та однозначною підставою для скасування судового рішення (ВС/ККС № 714/266/16-к від 07.06.2018)

ВС/ККС: Роз’яснення права обвинуваченому на розгляд справи стосовно нього судом присяжних після проведення підготовчого засідання є порушенням права на захист (ВС/ККС № 221/1466/15-к від 19.04.2018)

ВС/ККС: Хоча КПК і не встановлює чіткий перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, адвокат власника цього майна має таке право (ВККС у справі № 487/5688/16-к від 3 липня 2018р.)

ВС/ККС: Апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли Закон містить заборону на таке оскарження (ВС/ККС № 711/5912/17 від 05.07.2018)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 308/1397/13-к

Провадження № 51-2385 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря Міщанінцева О.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисника ЧернецькоїО.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2013 року до ОСОБА_2 застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Ухвалою судді Апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року ОСОБА_2 повернуто його апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він у період з 23.00 07 травня 2012 року до 02.00 08 травня 2012 року за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 вчинив катування потерпілої ОСОБА_3, а саме, умисно, протиправно, з метою примусити її вчинити на його користь дії, які суперечили її волі: видати нотаріально посвідчену довіреність щодо уповноваження його бути її представником з усіма необхідними повноваженнями, в тому числі щодо продажу рухомого та нерухомого майна, наніс потерпілій побої у різні частини тіла за допомогою дерев'яної палиці та руками, спричинивши ОСОБА_3 сильного фізичного болю, тілесних ушкоджень та морального страждання.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2013 року та ухвалу судді Апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року й закрити кримінальне провадження щодо нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковано, досудове розслідування проводилось з порушенням КПК та права на захист. Суд апеляційної інстанції безпідставно повернув йому апеляційну скаргу, посилаючись на те, що він не є особою, яка має право на оскарження ухвали суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор просив касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково і призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

З ухвали апеляційного суду вбачається, що рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 було прийнято на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження.

При цьому суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що положеннями ч. 1 ст. 393 КПК України не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У такому випадку апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник такої особи.

Однак Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Статтею 10 КПК України визначено, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольру шкіри, політичних релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадку і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Згідно з положенням ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є одним із учасників судового провадження.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається в особливому порядку, який викладено в главі 39 чинного кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Стаття 516 КПК України передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК України.

При цьому норми кримінального процесуального закону не обмежують громадянина в його процесуальних правах і не забороняють йому реалізовувати їх безпосередньо.

Крім того, право кожної особи на доступ до суду гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 як особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК України.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2016 року по справі № 5-246кс(15)16, а також з практикою ЄСПЛ, відображеною, зокрема в рішеннях у справах «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», «Наталія Михайленко проти України», «АнатолійРуденко проти України».

За таких обставин суд апеляційної інстанції, повертаючи ОСОБА_2 його апеляційну скаргу, діяв усупереч вимогам чинного кримінального процесуального закону та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді