Опір представнику влади вчинений після припинення хуліганських дій не є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 296 КК України (ВС/ККС у справі № 463/4135/16-к від 17.09.2020)

Фабула судового акту: При проведені досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ про хуліганство досить часто виникають проблеми щодо належної кваліфікації дій винних осіб, адже склад злочину, передбаченого ст. 296 КК України межує із кількома іншими складами злочинів.

Ось і цій постанові Касаційний кримінальний суд висловився щодо належної кваліфікації дій особи, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Вироком районного суду винну особу засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України, який було вчинено за таких обставин.

До засудженого підійшли працівники поліції у форменному одязі, представили та пред’явили службові посвідчення з метою перевірки повідомлення про вчинення останнім хуліганських дій у приміщенні кафе, які було вчинено дещо раніше.

Проте, засуджений відштовхував працівників поліції, шарпав за одяг та технічні засоби, викрикував на їх адресу грубі нецензурні висловлювання. Після застосування спеціальних засобів та до приїзду іншого екіпажу протягом тривалого часу голосно ображав працівників поліції нецензурними словами, на зауваження не реагував, в тому числі, не припиняв свої хуліганські дії під час проходу повз місце події громадян із неповнолітніми дітьми.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погодився.

Стороною захисту на вказані рішення було подано касаційну скаргу.

Переглядаючи справу у касаційному порядку ККС останню задовольнив та у своїй постанові зазначив наступні висновки.

Диспозиція ч. 3 ст. 296 КК України передбачає відповідальність за хуліганство, пов`язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Опір як кваліфікуюча ознака хуліганства виявляється в активній протидії (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) представникові влади чи громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов`язок з охорони громадського порядку. При цьому опір має бути складовою частиною хуліганства, мати місце у період його вчинення.

Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидію затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 296 і 342 КК України.

У даній справі опір не був складовою частиною хуліганства оскільки не мав місця у період його вчинення.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про ВІДСУТНІСТЬ у діях засудженого хуліганства (ВС/ККС у справі № 720/990/18 від 18.06.2020)

ВС/Велика Палата: Сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (ВС/ВП від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к)

Хуліганство – ч.4 ст. 296 КК України: що таке предмет спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень – роз’яснення (ВС/ККС у справі № 749/1092/16-к від 12 березня 2019 р.)

Для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК обов'язковим є наявність умисла винного саме на порушення громадського порядку (№ 5-17кс12 від 04.10.2012)

Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 463/4135/16-к

провадження № 51- 1070 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Ємця О.П., Остапука В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Кузнєцова С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Михальського М.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду міста Львова від 03 травня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140040000110, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставин

Вироком Личаківського районного суду міста Львова від 03 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Відповідно до вироку ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 10 січня 2016 року о 20:55 год., перебуваючи по вул. Вишинського, 14 у м. Львові, під час того, як до нього підійшли працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували у форменному одязі, представились, показали службові посвідчення, оскільки перевіряли інформацію від громадян про скоєння двома невідомими хуліганських дій, запропонували обвинуваченому та особі, яка перебувала з останнім, пройти з ними для встановлення обставин події. ОСОБА_1 , умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив злісні хуліганські дії, які супроводжувались особливою зухвалістю, пов`язані із опором представникові влади, який виконує обов`язки із охорони громадського порядку, та полягали в тому, що він не виконав їх законну вимогу, поводив себе зухвало, вчинив фізичний активний опір - відштовхував працівників поліції, шарпав за одяг та технічні засоби, викрикував на їх адресу грубі нецензурні висловлювання, внаслідок чого, до нього було застосовано спеціальні засоби: кайданки та «Терен 4м». Крім того, після застосування спеціальних засобів та до приїзду іншого екіпажу протягом тривалого часу голосно ображав працівників поліції нецензурними словами, на зауваження не реагував, в тому числі, не припиняв свої хуліганські дії під час проходу повз місце події громадян із неповнолітніми дітьми. Після прибуття на місце події іншого екіпажу поліції продовжував висловлюватись нецензурними словами, чинив опір при транспортуванні до службових автомобілів, а також під час перевезення у службовому автомобілі. Після доставлення в приміщення Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 продовжив злісні хуліганські дії, поводив себе агресивно, кидався до працівників поліції, виражався на їх адресу та лікарів, які прибули для надання йому медичної допомоги нецензурними словами. Свої хуліганські дії ОСОБА_1 вчиняв протягом тривалого часу з 20.55 год. до 23.00 год.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник оскаржує постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вирок місцевого суду вважає незаконним з підстав неповноти та однобічності судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

В свою чергу, апеляційний суд неналежно перевірив доводи скарги обвинуваченого щодо допущених місцевим судом порушень, повторно не дослідив обставини, які були неповністю та з порушенням досліджені судом першої інстанції.

Вказані порушення вважає істотними, оскільки це не дало можливості перевірити обставини, які, на його думку, підтверджують відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину. Просить закрити кримінальне провадження на підставі ч.7 ст.284 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів скарги захисника, заперечив проти її задоволення.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Тому, твердження захисника про неповноту, однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, з огляду на положення як ст. 433, так і ст.438 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Так, ч. 3 ст. 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

В свою чергу, ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.

Крім того, в ухвалі апеляційного суду, при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою ( стаття 419 КПК України).

Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, наведених вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Сторона захисту, подаючи апеляційну скаргу, вказувала що судом першої інстанції було неповно та з порушеннями встановлено дійсні обставини події, яка відбулася, просила повторно їх дослідити, однак апеляційний суд це проігнорував.

Залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, суд своїх висновків не мотивував, усіх доводів апелянта належним чином не перевірив, обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого злочину.

Вказані порушення є істотними, оскільки вони перешкодили перевірити з достатньою повнотою обставини, які дозволяють зробити висновок про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого складу злочину.

Суд першої інстанції виключив частину обвинувачення, а саме вчинення ОСОБА_1 першочергових хуліганських дій у приміщенні кафе «Піца» по вул. Личаківскій у м. Львові, на припинення яких прибули працівники поліції.

При цьому, відповідно до вироку встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції по вул. Вишинського, 14 у м. Львові, з метою встановлення його особи та обставин конфлікту, що відбувся в кафе «Піца». Далі, він не виконав їх законну вимогу, поводив себе зухвало, вчинив фізичний активний опір - відштовхував працівників поліції, шарпав за одяг та технічні засоби, викрикував на їх адресу грубі нецензурні висловлювання, внаслідок чого, до нього було застосовано спеціальні засоби.

Дійшовши переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), пов`язане з опором представникові влади який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, суд жодним чином не зазначив, чи має якесь правове значення виключення частини обвинувачення, чи тягне якісь наслідки.

При кваліфікації хуліганства, перш за все слід звернути увагу на те, що безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних - етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

В свою чергу, частина 3 статті 296 КК України передбачає відповідальність за хуліганство, пов`язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Опір як кваліфікуюча ознака хуліганства виявляється в активній протидії (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) представникові влади чи громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов`язок з охорони громадського порядку. При цьому опір має бути складовою частиною хуліганства, мати місце у період його вчинення.

Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидію затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 296 і 342 КК України.

Із встановлених судом обставин слідує, що опір не був складовою частиною хуліганства, він не мав місця у період його вчинення, оскільки факт хуліганства в приміщенні кафе «Піца», який передував встановленій події, виключений , як такий, що не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, варто звернути увагу і на те, що суб`єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом на грубе порушення громадського порядку та мотивами явної неповаги до суспільства. Тобто коли винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Відповідно до вироку, ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою виключно в адресу правоохоронців, відштовхував, шарпав за одяг та технічні засоби. В свою чергу, судом не доведено те, що у нього був умисел саме на грубе порушення громадського порядку.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати наведене, усунути допущені порушення, належним чином розглянути апеляційну скаргу сторони захисту, чітко встановити послідовність дій обвинуваченого та дати їм належну правову оцінку, за наслідками апеляційного розгляду ухвалити законне, обґрунтоване, належним чином вмотивоване рішення.

Оскільки неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, з цих підстав Суд не може скасувати вирок Личаківського районного суду міста Львова від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 . Тому касаційна скарга захисника Михальського М.І. підлягає до часткового задоволення.

З цих підстав та керуючись статтями 434 436 438 441 442 КПК України, Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Михальського М.І. задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді