Головна Блог ... Цікаві судові рішення Крадіжка із проникнення до «тамбурного» приміщення квартир повинна кваліфікуватись за ч. 3 ст. 185 КК України (ВС/ККС № 643/6629/16-к від 08.02.2018) Крадіжка із проникнення до «тамбурного» приміщення...

Крадіжка із проникнення до «тамбурного» приміщення квартир повинна кваліфікуватись за ч. 3 ст. 185 КК України (ВС/ККС № 643/6629/16-к від 08.02.2018)

Відключити рекламу
- 0_04202100_1526911131_5b02d09b0a53b.jpg

Фабула судового акту: Частиною 3 статті 185 КК України передбачено кримінальне покарання за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Стала судова практика визначає, що поняття іншого приміщення чи сховища включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо). Водночас сховищем є певне місце чи територія, відведена для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

У даній справі судом першої інстанції особу засуджено за те, що він проникнув до тамбурного приміщення квартир, звідки таємно викрав майно.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

На такі рішення засудженим подано касаційну скаргу з мотивів того, що що тамбур квартири не є приміщенням, а тому в його діях відсутня кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 185 КК України – проникнення.

Переглядаючи вказану справу ККС вказав, що приміщення тамбуру квартир, звідки було викрадено майно, охоплюється поняттям «інше приміщення» з огляду на те, що у ньому розміщуються матеріальні цінності мешканців квартир.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ВП: Наявність вільного доступу до приміщення при вчиненні злочинів проти власності унеможливлює застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у приміщення» (ВС/ВП № 569/1111/16-к від 18.04.2018)

ВС/ККС: Кваліфікація дій особи за ст. 185 або ст. 186 КК України залежить від усвідомлення останньою таємності або відкритості її дій (ВС/ККС № 192/2621/16-к від 15.03.2018)

Вирок: Через пару місяців після крадіжки часів охоронець впізнав на вулиці крадія та затримав його – позбавлення волі по максимуму та конфіскація – ст. 185 КК України (Печерський районний суд м. Києва від 6 лютого 2017р. у справі № 757/41071/15-к)

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою належить кваліфікувати як грабіж (№ 686/21508/15-к від 30.08.2017)

Вирок за розбій за ст. 187 КК скасовано на підставі ст. 69 КК –«призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом» (Апеляційний суд Харьківської області від 31 серпня 2016р.)

Неможливо уявити! Суддя - злодюжка Циганков намагався вкрасти кальсони з магазину одягу на суму 799,00 грн. і був затриманий вже за касою охоронцями (Ухвала Жовтневого райсуду м. Дніпра у справі № 201/7269/17 від 23 травня 2017р.)

Постанова

Іменем України

08 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 643/6629/16-к

провадження № 51-453 км 17

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Дронової І. С.,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220470003469, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Вироком вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 27 квітня 2016 року в період часу з 20.00 год. по 20.45 год., проникнув до тамбурного приміщення квартир № 25 та № 26, що на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 3250 грн., однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений перехожими.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить змінити постановлені відносно нього судові рішення, перекваліфікувавши його дії на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що тамбур квартири не є приміщенням, а тому в його діях відсутня кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 185 КК України - проникнення. Крім того, вважає, що з огляду на наявність у нього на утриманні неповнолітньої доньки, у суду є достатньо підстав для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги засудженого про неправильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, за ознакою проникнення у приміщення, не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах кримінального провадження.

Як убачається з вироку, за встановлених судом фактичних обставин, приміщення тамбуру квартир, звідки було викрадено майно, охоплюється поняттям «інше приміщення» з огляду на те, що у ньому розміщуються матеріальні цінності мешканців квартир.

Кваліфікація крадіжок, поєднаних із незаконним проникненням до таких приміщень, за ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтується на вимогах кримінального закону та роз'ясненнях п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги засудженого, у тому числі стосовно правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, є аналогічними за своїм змістом доводам його апеляційної скарги та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, детально перевіривши їх, обґрунтовано визнав безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Постановлена за результатами розгляду апеляції засудженого ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При обранні його виду та розміру судом було враховано дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставину, яка пом'якшує покарання, в тому числі й ту, на яку в своїй касаційній скарзі посилається ОСОБА_1 Твердження засудженого про необхідність пом'якшення призначеного йому покарання шляхом застосування положень ст. 69 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженого немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

  • 15654

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 15654

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст