Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору є правом суду, не його обов’язком, а сторона повинна довести суду таку необхідність (ВС/ВГС від 17 травня 2018р. у справі № 904/9117/17)

Фабула судебного акту: Логіка судів у питанні такого «тягаря» як судовий збір стає зрозумілою, а практика послідовною. Так, дійсно після підняття ставок судового збору та подальшого їх постійного росту для багатьох позивачів задача захисту свого порушеного права серед іншого ускладнилася відсутністю вільних коштів для його оплати. Тому, позивачі намагаються щось постійно «викрутити» зі ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» - "Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати." Особливо це стосується тих юристів, які працюють на підприємствах, і де іноді самодурний керівник каже «платити збір не будемо, бо програємо, но ти пиши, а вони нехай там читають».

Так у цій справі, відповідач програв банку суд першої інстанції і подав апеляційну скаргу, яку не оплатив судовим збором. Було також подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовувалося «тяжким фінансовим станом підприємства у зв’язку із курсовим коливанням валют, падінням купівельної спроможності населення та погіршення економічної ситуації у країні в цілому внаслідок чого прибутки підприємства значно скоротилися.» Яких – небудь доказів на підтвердження такого клопотання додано не було.

Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу скаржнику без розгляду. Надалі відповідач оскаржив вже ухвалу про повернення апеляційної скарги без розгляду до суду касаційної інстанції. ВС залишив цю касаційну скаргу без задоволення і зазначив наступне.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов’язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав. Тобто, недостатньо тільки написати «плаксиве» клопотання де розписати усі складнощі теперішнього життя, а необхідно ще подати достатні докази, які підтверджують інформацію викладену у клопотанні.

Разом з цим загальним процесуальним принципом у суді є рівність сторін у справі – ст. 129 КУ. Тому посилання, наприклад, на економічну кризу у державі не може бути для суду підставою для звільнення від сплати судового збору. Інша сторона справи також живе у державі під час економічної кризи. А ось, наприклад, посилання не виплату роботодавцем заробітної плати, яке підтверджене довідкою про заборгованість із виплати заробітної плати такою підставою може бути.

ВС також навів рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" в якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Аналізуйте судовий акт: Довідка про заборгованість із виплати заробітної плати є підставою для звільнення від сплати судового збору за подання позову оскільки підтверджує скрутний стан позивача (ВАСУ від 03 листопада 2016р. у справі № К/800/18502/16)

Незадовільний фінстан відповідача та криза у державі не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, адже сторони справи перебувають у рівних економічних умовах (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 914/1488/15)

Навіть якщо і виграєш суд, то судовий збір не стягнеш з відповідача, який законом звільнений від його сплати?! (ВСУ від 28 лютого 2017р. у справі № 21-3829а16)

Суд НЕ має право повертати скаргу без розгляду, якщо не подобається документ про сплату судового збору, а зобов’язаний витребувати від особи підтвердження сплати збору від Держказначейства (ВГСУ у справі № 910/10286/16 від 9 листопада 2016р.)

За подання апеляційної чи касаційної скарги при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення судовий збір НЕ сплачується (ВСУ від 13 грудня 2016 р. у справі 306/17/16-а)

З0 днів дає суд фіскальному органу для надання доказів про відсутність коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги і попереджає, що без подання - залишить скаргу без розгляду (ВАСУ від 15 листопада 2016р., К/800/30652/16)

Користуйтеся консультацією: Як підготувати клопотання до суду про звільнення від сплати судового збору?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9117/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Берднік І.С., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (головуючий: Верхогляд Т.А., судді: Білецька Л.М., Пархоменко Н.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Груп Компані", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дессаж Девелопмент Холдинг", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Техноінвест", 6. Товариства з обмеженою відповідальністю Керуючої компанії "Українські продукти", 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг Донбасхліб", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Ресурс Груп",

про звернення стягнення на заставлене майно,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі № 904/9117/17 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

01.12.2017 (згідно з реєстраційним штампом) Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" подано касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 904/9117/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 904/9117/17 скасувати, а справу передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 904/9117/17 передано до Касаційного господарського суду.

06.03.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 року у справі № 904/9117/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

Відповідно до положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

16.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 30.03.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" (скаржник) мотивує свою касаційну скаргу тим, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 904/9117/17 є необґрунтованою та такою, що прийнята за неповного з'ясування всіх обставин справи з порушенням норм матеріального (ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 55, ч.2 ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та процесуального права (статей 4-2 4-7 22 34 43 86 101 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на час звернення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області перебувало у тяжкому фінансовому стані у зв'язку із курсовими коливаннями валют, падінням купівельної спроможності населення та погіршення економічної ситуації в країні у цілому, прибутки від господарської діяльності значно скоротились.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" зазначає, що не мало намір звільнитись від сплати судового збору, а лише просило суд, для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, надати відстрочку до ухвалення судового рішення по даній справі.

Скаржник вважає, що судом не надано належної правової оцінки обставинам про неможливість ТОВ "Агро-Весна" сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в установленому порядку і розмірі саме на час подання апеляційної скарги та необхідністю відстрочити сплату судового збору для надання можливості захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, які були зазначені в апеляційній скарзі.

Разом з тим, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна", суд апеляційної інстанції не зазначив обґрунтованих мотивів винесення ухвали з посиланням на законодавство та не здійснив висновків з розглянутого питання.

Відзивів на касаційну скаргу учасники справи не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу заявнику без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), апеляційний господарський виходив з такого.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору апелянт обґрунтовує відсутністю коштів на його оплату у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

За приписами п.1 і 2 ст. 8 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011року "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання апелянта на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору. Доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником до апеляційної скарги не долучено.

Розглядаючи доводи касаційної скарги суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Згідно пункту 7 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на час подання апеляційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600,00 гривень.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 1 600,00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 32 33 Господарського процесуального кодексу України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником до апеляційної скарги не долучено, а саме лише посилання апелянта на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів оскарження, до апеляційної скарги скаржником були додані лише витяг (безкоштовний запит) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Агро-Весна" та докази направлення апеляційної скарги з додатками позивачу, відповідачам 1-6 та третім особам 1-3 (описи вкладення та фіскальні чеки).

Згідно з п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги та прийняття оскаржуваної ухвали:

"Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі."

Враховуючи те, що скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а його клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, суд апеляційної інстанції мотивовано повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі №904/9117/17 залишити без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.129 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі №904/9117/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі №904/9117/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Берднік

Г. Мачульський