Примусова евакуація автомобіля на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху (ВС/КАС у справі № 520/1186/19 від 24.02.2020)

Фабула судового акту: Досить велика кількість водіїв стикалась з примусовою евакуацією належних їм автомобілів у зв’язку із порушеннями правил паркування.

Такі водії вимушені розшукувати свій автомобіль, сплачувати не тільки штраф за порушення Правил дорожнього руху, а й зберігання автомобіля на штрафмайданчику, його примусову евакуацію.

Але ж чи завжди дії працівників поліції у таких випадках є законними? У яких саме випадках дозволено евакуювати автомобіль?

У даній справі водій звернувся до суду із позовом до інспектора патрульної служби, у якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі, а також визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо складання акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Доводи позовної заяви зводились до того, що відповідачем було протиправно притягнуто позивача до відповідальності, оскільки відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови не встановлено конкретну особу, яка вчинила правопорушення. А з відеоносія, яким зафіксовано дану подію, не вбачаєься порушення транспортним засобом правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю. Однак, суд апеляційної інстанції вказане рішення змінив та у задоволенні вимог водія про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо складання акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик відмовив, оскільки на думку суду працівник поліції, отримавши звернення від громадянина про вказане порушення паркування, що спричинило перешкоди для руху пішоходів, відповідно до вимог ст. 265-2 КупАП зобов’язаний був прореагувати на такий виклик та вчинити відповідні дії спрямовані на припинення правопорушення.

Таке рішення і стало підставою для подання водієм касаційної скарги.

Вирішуючи справу та надаючи оцінку законності судовим рішенням Касаційний адміністративний суд із рішенням районного суду погодився.

Мотивуючи своє рішення КАС послався на те, що відповідно до частини 1 статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Проте, у даній справі відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного вище адміністративного правопорушення, та в свою чергу з відео носія дослідженого судом, яким зафіксовано дану подію, не вбачається порушення транспортним засобом правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Перелік підстав за яких дозволено ВИМУШЕНУ зупинку є вичерпним та телефонний дзвінок до нього НЕ входить (ВС/КАС у справі № 524/10050/16-а від 04.06.2020)

ВС/КАС: Поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020)

ВС/КАС: Пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення (ВС/КАС у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020)

ВС/КАС: Відповідальності за порушення ПДР підлягає ВИКЛЮЧНО водій, а не особа, яка просто сидить за кермом (ВС/КАС 204/8036/16-а від 19.02.2020)

Порушення правил стоянки чи зупинки, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, не є підставою для тимчасової затримки транспортний засіб шляхом блокування або доставлення на спеціальний майданчик (ВС/КАС,справа № 810/5579/13-а,14.03.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №686/14075/16-а

адміністративне провадження №К/9901/15401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О. Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г. у справі №686/14075/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому, інспектора роти №3 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького Сергія Миколайовича про скасування постанови та визнання дій протиправними,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому, інспектора роти №3 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького Сергія Миколайовича, в якому просив:

- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №074009 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 510 грн та закрити провадження у справі;

- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції №3 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького Сергія Миколайовича щодо складання акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик.

2. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2017 позовні вимоги задоволено.

2.1. Скасовано постанову серії ПС2 №074009 від 04.07.2016 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

2.2. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 КУпАП, закрито.

2.3. Визнано протиправними дії інспектора роти батальйону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького Сергія Миколайовича щодо складання 01.07.2016 акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик.

3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2017 скасовано в частині визнання протиправними дій інспектора роти батальйону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького Сергія Миколайовича щодо складання 01.07.2016 акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик.

3.1. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3.2. У решті постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2017 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. Відповідно до оскаржуваної постанови позивач 01 липня 2016 року близько 19 години 20 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Хмельницькому, по провул. Військоматському, 3, здійснив його зупинку та стоянку, чим створював перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, та допустив порушення вимог п. 15.10. «д» Правил дорожнього руху України.

4.2. Постановою начальника відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Молотюка Б.В. від 04 липня 2016 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він 01 липня 2016 року близько 19 години 20 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Хмельницькому, по провул. Військоматському, 3, здійснив його зупинку та стоянку, чим створював перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, та допустив порушення вимог п. 15.10.«д» Правил дорожнього руху України.

4.3. Крім того, інспектором роти №3 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецьким С.М. 01 липня 2016 року був складений акт огляду, тимчасового затримання та доставлення даного транспортного засобу на спеціальний майданчик.

5. Уважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було протиправно притягнуто позивача до відповідальності, оскільки відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови не встановлено конкретну особу, яка вчинила правопорушення. А з відеоносія, яким зафіксовано дану подію, не вбачаєься порушення транспортним засобом правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Крім цього, суду першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій відповідача стосовно тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик, оскільки на думку суду позивачем не було допущено зупинку транспортного засобу у спосіб, що робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів.

7. Скасовуючи постанову суду першої інстанцій в частині визнання протиправними дії інспектора роти батальйону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького С.М. щодо складання акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції послався на те, що працівник поліції, отримавши звернення від громадянина про вказане порушення паркування, що спричинило перешкоди для руху пішоходів, відповідно до вимог ст. 265-2 КупАП та Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17.12.2008 зобов`язаний був прореагувати на такий виклик та вчинити відповідні дії спрямовані на припинення правопорушення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 і залишити в силі постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2017.

8.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок доказування порушень правил ПДР, відео та фото фіксування скоєного порушення. Наголошує на тому, що працівниками поліції був безпідставно затриманий транспортний засіб, оскільки особа яка вчинили його стоянку, не вчинила правопорушення, а транспортний засіб не створював значні перешкоди дорожнього руху.

9. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

9.1. На обґрунтування відзиву вказує, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11 Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

12. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1 статті 71 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

13. Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

14. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

15. Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

16. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

17. Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

18. У свою чергу склад адміністративного правопорушення складається з об`єкту; об`єктивної сторони; суб`єкту; та суб`єктивної сторони. Отже для наявності складу адміністративного правопорушення та як наслідок самого порушення необхідна наявність всіх його складових.

19.1 Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

19.2 Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.

19.3. Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.

19.4. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

20. У силу статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

21. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

22. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

23. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

24. Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

25. При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

26. Одним із перелічених складових зокрема, є і наявність суб`єкта адміністративного правопорушення.

27 Таким чином, для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з`ясувати чи вона є (може бути) суб`єктом адміністративного правопорушення, а саме з`ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, інші спеціальні ознаки, тощо) та наявність причинного зв`язку між діянням особи та наслідками.

28. Тобто існування такої складової як суб`єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв`язку між об`єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).

29. У даному випадку, для того щоб притягнути конкретну особу (позивача) до адміністративної відповідальності необхідно встановити, що саме вона вчинила зазначені в постанові відповідача дії, тобто, що саме позивач керував зазначеним транспортним засобом та саме він допустив порушення п.15.10 "д" ПДР, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме позивач керував зазначеним автомобілем та саме він здійснив указане порушення ПДР.

31. Водночас, згідно з поясненнями свідка ОСОБА_2 встановлено, що саме він 01 липня 2016 року керував транспортним засобом марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 та залишив його в м. Хмельницькому, по провул. Військоматському, 3.

32. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП ).

33. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

34. Разом з цим, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

35. За змістом статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

36. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

37. Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови в порушення вимог, статей 245 247 251 252 КУпАП розглянув справу про адміністративне правопорушення без дотримання принципу законності та повного і всебічного розгляду, неперевіривши наявності складу правопорушення, у зв`язку з чим за наслідками розгляду вказаної справи, прийняв постанову яка суперечить чинному законодавству.

38. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача щодо складання 01.07.2016 акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу марки «Тойота Камрі» державний номерний знак НОМЕР_1 на спеціальний майданчик, з огляду на наступне.

39. В силу положень статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

40. Відповідно до частини 1 статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

41. Згідно з частиною 3 статті 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

42. Частиною 4 статті 265-2 КУпАП передбачено, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

43. Частина 5 статті 265-2 КУпАП визначає, що після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

44. Відповідно до частини 6 статті 265-2 КУпАП за подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

45. Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

46. Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

47. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного вище адміністративного правопорушення, та в свою чергу з відео носія дослідженого судом, яким зафіксовано дану подію, не вбачається порушення транспортним засобом правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

48. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги позивача та висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для тимчасового затримання транспортного засобу позивача та вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо тимчасового затримання належного позивачу транспортного засобу.

50. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

51. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. Положення статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

53. У межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи та відповідно надання їм хибної оцінки, що призвело до скасування в частині цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

54. Ураховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

55. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

56. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №686/14075/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому, інспектора роти №3 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Воронецького Сергія Миколайовича про скасування постанови та визнання дій протиправними - скасувати і залишити в силі постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2017.

57. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судді