Орендарі мають право на субсидію навіть за безоплатним договором (ВС/КАС № 686/20273/17 від 20.08.2019)

Фабула судового акту: Станом на червень 2019 року 2 061 000 домогосподарств в Україні отримували субсидії на сплату послуг ЖКГ.

Але ж цей не дивно… Низькі заробітки та «драконівські» тарифи фактично вимушують людей йти та просити собі субсидії.

Проте, незважаючи на те, що законодавством чітко визначено як коло осіб ,які мають право на отримання субсидій та перелік документів, які слід подати для її отримання органи соціального захисту вишукують будь-які причини та підстави, законні або незаконні, для того щоб субсидію не призначати та «економити» бюджетні кошти.

Саме така ситуація трапилась і тут.

У даній справі сім’я переселенців із Луганської області, яка винаймала житло, звернулась до органу соціального захисту із за продовженням виплати субсидії.

Проте, останнім у такому проханні було відмовлено.

Позиція органу соцзабезпечення була такою - наданий договір оренди не містив положень про плату за договором, а тому є таким, що оформлений зз порушенням вимог частини 1 статті 810 ЦК України. Водночас на час звернення за субсидією вказаний договір вже не був чинним, а тому такий договір не може бути підставою для надання позивачці субсидії.

У зв’язку із цим отримувач субсидії звернувся до суду із позовом про визнання таких дії протиправними, а рішення – незаконним.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік державного органу.

Однак, отримувач субсидії послідовно захищаючи свої права звернувся до Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою, яку, як і позовні вимоги, було задоволено.

Приймаючи таке рішення КАС виходив із того, що за змістом Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, особа, яка не зареєстрована у житловому приміщенні може отримати субсидію, якщо фактично проживає у цьому приміщенні на підставі договору найму (оренди) житла і їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги. У такому випадку субсидія призначається на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

При цьому, у разі звернення із заявою про надання субсидії вимагається надання договору найму (оренди) житла, але не передбачено право структурного підрозділу з питань соціального захисту населення перевіряти цей договір на предмет відповідності нормам цивільного законодавства, зокрема, в частині наявності у ньому положень щодо плати за оренду.

Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Виходячи із наведеного, державні органи діяли у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, що призвело до неправомірної відмови позивачці у призначенні субсидії.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (ВС/КАС № 638/18467/15-а від 30.09.2019)

Відсутні законні підстави для відмови в реєстрації місця проживання особи через ненадання нею договору найму житлового приміщення за адресою реєстрації (ВС/КАС,справа №523/9759/16-а, 01.08.19)

Сума субсидії, виплаченої надміру внаслідок свідомого подання документів з недостовірними відомостями, повертається отримувачем або стягується з нього за рішенням суду (ВС/КЦС, справа № 598/1874/16-ц, 04.07.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року

Київ

справа №686/20273/17

адміністративне провадження №К/9901/46453/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 686/20273/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в особі комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг про визнання дій незаконними, зобов`язання до вчинення певних дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2017 року у складі судді Логінової С.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Драчук Т.О., суддів Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради в особі комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг про визнання дій незаконними, визнання рішення та повідомлення про відмову в призначенні субсидії незаконним.

Позивачка вважає, що відповідач незаконно відмовив їй у призначенні субсидії, як особі, яка не зареєстрована, але проживає у житловому приміщенні на підставі договору оренди, оскільки з жовтня 2015 року вона отримувала субсидію, проте, звернувшись у вересні 2017 року, у призначенні субсидії їй відмовили, хоч фактичні обставини не змінились.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та члени її сім`ї є вимушеними переселенцями із Луганської області і перебувають на обліку в Управлінні соціального захисту населення Хмельницької міської ради, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до умов договору оренди квартири від 01 вересня 2015 року позивачка орендувала житлове приміщення по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди. Строк дії цього договору закінчився 01 жовтня 2016 року.

З жовтня 2015 року позивачка отримувала субсидію.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради з заявою про призначення субсидії на підставі постанови Кабінету міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» зі змінами і доповненнями.

21 листопада 2017 року Комісія з питань надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг відмовила у призначені субсидії позивачці, посилаючись на те, що наданий нею договір оренди оформлено з порушенням вимог частини 1 статті 810 ЦК України (відсутня умова про оплату за договором).

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суди виходили з того, що наданий позивачкою договір оренди квартири не передбачає оплату за оренду житла, а тому не відповідає законодавчому визначенню договору оренди житла. Крім того, на момент звернення за субсидією вказаний договір вже не був чинним. Отже, такий договір не може бути підставою для надання позивачці субсидії.

У поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати дії відповідачів незаконними та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради призначити субсидію.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (далі - Положення).

Пунктом 6 Положення передбачено, що Субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

Згідно з пунктом 13 Положення для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання):

- заяву про призначення житлової субсидії та про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами;

- довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру;

- договір найму (оренди) житла (за наявності).

Отже, за змістом вказаних норм, особа, яка не зареєстрована у житловому приміщенні може отримати субсидію, якщо фактично проживає у цьому приміщенні на підставі договору найму (оренди) житла і їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги. У такому випадку субсидія призначається на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

При цьому, у разі звернення із заявою про надання субсидії вимагається надання договору найму (оренди) житла, але не передбачено право структурного підрозділу з питань соціального захисту населення перевіряти цей договір на предмет відповідності нормам цивільного законодавства, зокрема, в частині наявності у ньому положень щодо плати за оренду.

Щодо строку дії договору, то відповідно до частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідачі не врахували положень вказаної норми та дійшли необґрунтованого та передчасного висновку, що строк дії договору оренди у спірних правовідносинах закінчився.

При цьому, встановити та зафіксувати факт фактичного місця проживання осіб можливо шляхом складення акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачі діяли у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, що призвело до неправомірної відмови позивачці у призначенні субсидії.

Водночас, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не приймає та не розглядає вимоги касаційної скарги щодо зобов`язання призначити субсидію, оскільки ця вимога не була заявлена у суді першої інстанції.

За таких обставин, касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та позов задовольнити.

Керуючись статтями 139 344 350 351 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2017 року у складі судді Логінової С.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в особі Комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Скасувати рішення Комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг про відмову у призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (протокол від 21 вересня 2017 року № 14).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді