Неправильне визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не є порушенням митних правил (ВС/КАС у справі № 751/1477/17 від 22.05.2020)

Фабула судового акту: Положеннями статті Митного кодексу України передбачено відповідальність за заявлення у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Зміст вказаної норми вказує на те, що порушенням митних правил буде лише заявлення у митній декларації невірних даних про товар, наприклад молока замість м’яса.

Однак, митники з метою наповнення бюджету, хай і у незаконний спосіб, трактують цю норму на власний розсуд накладаючи незаконні стягнення на імпортерів.

У даній справі працівниками митниці на підприємця було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 319 936, 02 грн. за те, що останнім у митну декларацію було внесено невірні дані про коди товару згідно з УКТ ЗЕД.

Дану постанову імпортером було оскаржено у порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції із доводами позову не погодився та у задоволенні позову відмовив. При цьому із таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Натомість Касаційний адміністративний суд за ініціативою особи, яку притягнуто до відповідальності, вказані рішення скасував та позов задовольнив.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що статтею 485 Митного кодексу України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст виявленого имитниками правопорушення, що слугувало підставою для притягнення до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою у справі про порушення митних правил, полягає у неправильному визначенні позивачем у митній декларації коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до диспозиції частини першої статті 485 Митного кодексу України порушення митних правил має місце, зокрема, у разі заявлення декларантом у митній декларації: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Тобто сам по собі факт неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, оскільки об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в заявленні декларантом у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

У даній справі в протоколі про порушення митних правил та в постанові у справі про порушення митних правил не зазначено про встановлення недостовірності відомостей, заявлених декларантом у митній декларації, їх невідповідності товаросупровідним документам або приховування важливих для правильної класифікації товарів даних.

Таким чином, митним органом не доведено наявність у діях позивача як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналізуйте судовий акт: Технічна помилка у даті складання постанови про вчинення адмінправопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови (ВС/КАС № 459/1801/17 від 24.12.2019)

Судовий збір за декілька прохань суду «визнати протиправним акт», «скасувати», «визнати нечинним», «зобов’язати прийняти рішення», тощо сплачується як за одну позовну вимогу немайнового характеру (ВС/КЦС, №640/21330/18 від 12 листопада 2019р.

Суд підтвердив законність штрафування за порушення митних правил за користування автомобілем з «єврономерами» (Жовтневий районний суд м. Запоріжжя від 30 березня 2018 р. у справі № 331/1677/18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2020 року

Київ

справа №751/1477/17

адміністративне провадження №К/9901/45268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 квітня 2017 року (суддя Овсієнко Ю.К.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (судді: Лічевецький І.О. (головуючий), Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)

у справі № 751/1477/17

за позовом ОСОБА_1

до Чернігівської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0121/102000000/17 від 06 березня 2017 року, згідно з якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил прийнята відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбачений статтею 485 Митного кодексу України, оскільки при декларуванні товару останній керувався наявною у товаросупровідних документах інформацією про товар, зазначеною виробником.

Новозаводський районний суд міста Чернігова постановою від 17 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. Зазначені дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є порушенням митних правил і підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов. Зокрема, скаржник зазначив, що склад порушення митних правил згідно зі статтею 485 Митного кодексу України передбачає наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, у зв`язку з чим це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. З огляду на це зазначення декларантом неправильного коду товару в митній декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

22 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 лютого 2017 року з метою митного оформлення товару позивач, діючи як представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ», подав до сектору митного оформлення № 1 митного поста «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці ДФС митну декларацію типу ІМ-40 (форма МД-2) № 102110003/2017/160069.

У вказаній митній декларації заявлено два товари:

- товар № 1 - «Судок (контейнер) з безбарвного скла з пластиковою кришкою. Використовується для упакування та транспортування харчових продуктів»;

- товар № 2 - «Судок (контейнер) з безбарвного скла з пластиковою кришкою. Використовується для упакування та транспортування».

У графі 33 митної декларації позивач визначив код товару № 1 - 7010906100, а товару № 2 - 7010903190 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до запиту СМО № 1 митного поста «Чернігів-вантажний» від 07 лютого 2017 року № 1 відділом класифікації товарів та митно-тарифного регулювання управління адміністрування митних платежів прийнято рішення про визначення коду товару від 08 лютого 2017 року № КТ-102000010-00100-2017, відповідно до якого заявлений у митній декларації код товару № 1 змінено з 7010906100 на 7013499900, а код товару № 2 змінено з 7010903190 на 7013499900.

За кодом 7013499900 класифікується посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний, крім виробленого із склокераміки, інший, механічного виготовлення.

09 лютого 2017 року Чернігівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2017/000024/2.

Цього ж дня ОСОБА_1 подав до СМО № 1 митного поста «Чернігів-вантажний» митну декларацію № 102110003/2017/160078, заповнену з урахуванням прийнятих митним органом рішень про визначення коду товару та коригування митної вартості товарів.

Зміна коду товару призвела до нарахування митних платежів. Так, згідно із службовою запискою управління адміністрування митних платежів від 13 лютого 2017 року № 107/25-70-19 різниця митних платежів між митною декларацією від 06 лютого 2017 року № 102110003/2017/160069 та митною декларацією від 09 лютого 2017 року № 102110003/2017/160078 з урахуванням прийнятих рішень про визначення коду товару та коригування митної вартості товарів становить 106 645,34 гривень. У вказаній службовій записці зазначено, що даний факт декларування товару за неправильним кодом УКТ ЗЕД не є складним випадком класифікації товару у розумінні статті 69 Митного кодексу України.

06 березня 2017 року заступник начальника Чернігівської митниці ДФС Пахута В.А. прийняв постанову у справі по порушення митних правил № 0121/102000000/17, відповідно до якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 319 936,02 грн.

Правомірність прийняття вказаної постанови є предметом розгляду цієї справи.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

За положеннями статті 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст виявленого відповідачем правопорушення, що слугувало підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою від 06 березня 2017 року у справі про порушення митних правил № 0121/102000000/17, полягає у неправильному визначенні позивачем у митній декларації від 06 лютого 2017 року № 102110003/2017/160069 коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до диспозиції частини першої статті 485 Митного кодексу України порушення митних правил має місце, зокрема, у разі заявлення декларантом у митній декларації: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Тобто сам по собі факт неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, оскільки об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в заявленні декларантом у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Із оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил вбачається, що у своїх поясненнях позивач пояснив, що при визначенні коду товару (судок (контейнер) з безбарвного скла з пластиковою кришкою) згідно з УКТ ЗЕД керувався поясненнями до товарної групи 70, товарної позиції 7010 та товарної підпозиції 701090, в яких зазначено, що до цієї товарної позиції включаються всі ємності зі скла, застосовувані звичайно для комерційного транспортування або пакування рідин чи твердих продуктів. При цьому врахував документи, які підтверджували характеристики та сферу застосування товарів.

Аналізуючи пояснення до товарних позицій 7010 та 7013 УКТ ЗЕД, а також враховуючи ту обставину, що з метою перевірки правильності заявлених позивачем відомостей у митній декларації документи були передані до відділу класифікації товарів відповідача, тобто до осіб зі спеціальними знаннями, Суд вважає, що у даній ситуації мав місце складний випадок класифікації товарів у розумінні статті 69 Митного кодексу України.

На користь такого висновку також свідчить те, що попередньо позивач тричі здійснив митне оформлення аналогічних товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД - 7010906100 та 7010903190, при цьому зауважень щодо правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у митного органу не виникало.

Разом із тим, ні в протоколі про порушення митних правил від 15 лютого 2017 року, ні в постанові у справі про порушення митних правил № 0121/102000000/17 від 06 березня 2017 року не зазначено про встановлення недостовірності відомостей, заявлених декларантом у митній декларації, їх невідповідності товаросупровідним документам або приховування важливих для правильної класифікації товарів даних.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність у діях позивача як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим безпідставно дійшли висновку про наявність у діях позивача порушення митних правил, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За положеннями статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 139 345 349 351 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чернігівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0121/102000000/17 від 06 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді