Неналежна організація дорожнього руху Є підставою для звільнення водія від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (ВС/КАС № 127/12081/17 від 24.04.2019)

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

24 квітня 2019 року м.Київ №127/12081/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — СМОКОВИЧА М.І.,
суддів: БІЛОУСА О.В., ШАРАПИ В.М. —

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Особи 1 до інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м.Чернівці Опайця Валерія Георгійовича про скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою інспектора роти №4 батальйону УПП в м.Чернівці Опайця В.Г. на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5.10.2017.

І. Суть спору

1. У червні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №4 батальйону

УПП Опайця В.Г. про скасування постанови від 19.05.2017 серії АР №362858 про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.122 Кодексу про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дорожній знак розміщений з порушенням вимог, а своїми діями він не спричинив небезпеки дорожнього руху.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до постанови інспектора роти №4 батальйону УПП у справі про адмінправопорушення від 19.05.2017 серії АР №362858, 19.05.2017, о 10:30, в м.Чернівці по вул.Ентузіастів водій Особа 1, будучи за кермом автомобіля «Рено Колеос» д.н.з. №1, рухався дорогою з одностороннім рухом проти напрямку руху, чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.5 та 5.7.1, п.8.4 Правил дорожнього руху і скоїв адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Вінницький міськсуд постановою від 16.06.2017 позов задовольнив.

5. Постанову інспектора роти №4 батальйону УПП Опаєць В.Г. від 19.05.2017 серії АР №362858 скасував; провадження в адміністративній справі стосовно Особи 1 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП, закрив.

6. Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 5.10.2017 залишив постанову суду першої інстанції без змін.

7. При постановленні таких рішень суди виходили з того, що в діях позивача відсутній склад адмінправопорушення.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційній скарзі відповідача з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права просить їхні рішення скасувати і ухвалити нове — про відмову в задоволенні позовних вимог.

9. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди не дали належної правової оцінки фактичним обставинам цієї справи, зокрема порядку встановлення дорожніх знаків.

10. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, просить відмовити в її задоволенні. З-поміж іншого зауважив, що дорожній знак, який організовував дорожній рух, був установлений з лівого боку дороги і таким чином, що його не було видно, тому він об’єктивно не міг його бачити під час руху. На цій підставі позивач зазначав, що в його діях немає складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до ст.280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адмінправопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адмінправопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передання матеріалів щодо адмінправопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

12. Відповідно до ст.251 КпАП доказами у справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яку притягують до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

13. Згідно із чч.2—4 ст.258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адмінправопорушень у сфері гарантування безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

14. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

15. У випадках, передбачених чч.1 та 2 цієї статті, уповноважені органи (посадові особи) на місці вчинення правопорушення виносять

постанову у справі про адмінправопорушення відповідно до вимог ст.283 цього кодексу.

16. Перелік справ про адмінправопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у ч.1 ст.222 КпАП, відповідно до якої органи НП розглядають справи про такі адмінправопорушення: порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що гарантують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (чч.1, 2, 3, 5 і 6 ст.121).

17. Згідно із ч.2 ст.222 КпАП від імені органів НП розглядати справи про адмінправопорушення і накладати адмінстягнення мають право працівники органів і підрозділів НП, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

18. Згідно з п.8.2-1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 №1306, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

19. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими

перешкодами.

20. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище від 6 м над рівнем проїзної частини.

21. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більш ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (коли для руху в зустрічному напрямку є не більш ніж дві смуги).

22. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

VI. Позиція Верховного Суду

23. У справі встановлено, що позивача притягнули до адмінвідповідальності за ч.1 ст.121 КпАП у зв’язку з тим, що він, будучи за кермом автомобіля, рухався дорогою з одностороннім рухом проти напрямку руху (вул.Ентузіастів у м.Чернівці), чим порушив дорожній знак 5.5 та 5.7.1, п.8.4 Правил дорожнього руху.

24. Суди з’ясували, що дорожній знак, який указував напрямок руху на дорозі, якою їхав позивач, був установлений зліва від проїзної частини, що є порушенням ПДР. З огляду на цю обставину суди констатували, що в діях позивача немає складу адмінправопорушення.

25. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення ПДР.

26. Водночас колегія суддів вважає, що висновки, яких суди дійшли в цій справі, є поспішними, адже поза увагою залишено істотні обставини, які, на переконання колегії суддів, мають значення для правильного вирішення цієї справи.

27. Зокрема, суди не з’ясували: куди (в якому напрямку) і звідки рухався позивач (зокрема, чи виїхав він зі стоянки біля готелю, як випливає з фотографій, долучених до матеріалів справи, чи рухався він вулицею (Ентузіастів у м.Чернівці), проїхавши повз готель і кінозал, як зазначено у позові); де саме його зупинив інспектор поліції; яким чином організовано дорожній рух на цій ділянці дороги, зокрема розташування усіх дорожніх знаків, у тому числі дорожнього знаку, який порушив позивач; правові підстави встановлення цих дорожніх знаків (з урахуванням доводів відповідача про те, що дорожні знаки встановлюють за погодженням з органами місцевого самоврядування).

28. На думку колегії суддів, з’ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

29. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії колегія суддів не може самостійно з’ясовувати обставини справи та давати їм

правову оцінку. Тому з урахуванням наведеного та керуючись вимогами чч.2, 4 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вирішила, що судові рішення, які є предметом касаційного перегляду, треба скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись стст.3 341 345 349 353 355 356 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м.Чернівці Опайця В.Г. задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5.10.2017 в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає

Судді