63000 гривень гонорару за позовну заяву на трьох аркушах – забагато (ВС/КАС № 810/3806/19 від 17.09.2019)

Фабула судового акту: Адвокат як людина вільної професії не отримує зарплати, його заробіток мінливий та залежить від кількості справ, які перебувають у нього у провадженні та, найголовніше, від фінансових можливостей його клієнтів.

Чесно кажучи мені не зрозуміло, чому суди визначаючи розмір відшкодування судових витрат фактично втручаються у договірні відносини адвоката та його клієнта оскільки якщо клієнт спроможний заплатити адвокату гонорар, який вони погодили для виплати, його сплату підтверджено відповідними фінансовими документами, то гонорар має бути стягнутий саме у розмірі, який визначено сторонами договору про правову допомогу.

Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

У рішенні, яке пропонується суди знизили розмір відшкодування витрат на правову допомогу більш ніж у 25 разів.

У даній справі позивач звернувся до суду із заявою про видачу додаткового рішення у якій просив стягнути з органу ДФС, який був відповідачем у справі, витрати, пов’язані із наданням професійної правової допомоги у розмірі 63 000 грн.

Судом першої інстанції вказані вимогу про таке відшкодування задоволено частково та стягнуто 25000 грн.

У подальшому при перегляді вказаної справи в апеляційному порядку вже апеляційним судом витрати на правову допомогу стягнуто вже у розмірі 2500 грн.

На вказане рішення позивачем подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що ним надано до суду всі необхідні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а розмір заявленої суми за надану правову допомогу в даній справі надмірним вважати не можна.

Натомість Касаційний адміністративний суд із такими доводами не погодився і у своїй постанові про відмову у задоволенні касаційної скарги вказав наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як розроблення, структуризація та складання позовної заяви, подання її на підпис клієнту, виготовлення копій позовних матеріалів, направлення документів до суду для скасування рішення надавались загальною тривалістю 7 годин, однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на трьох сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 30 годин є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Аналізуйте судовий акт: КАС України НЕ передбачено обов'язку сторони доводити обґрунтованість ринкової вартості послуг з правової допомоги (ВС/КАС 826/2689/15 від 09.04.2019)

Виставлення рахунку за надану правову допомогу та його оплата є НАЛЕЖНИМИ доказами оплати витрат на правову допомогу (ВС/КАС № 823/2638/18 від 16.05.2019)

При визначенні розміру судових витрат, пов’язаних із правовою допомогою компенсації підлягають лише ті послуги які вказані у відповідному договорі (ВС/КАС № 826/856/18 від 22.12.2018)

Для підтвердження витрат на правову допомогу дані з Книги обліку доходів і витрат адвоката НЕ потрібні, оскільки така служить лише базою для оподаткування (ВС/КАС № 569/17904/17 від 01.10.2018)

Належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких КОНКРЕТИЗОВАНО справу у якій таку допомогу надано (ВС/КАС № 821/1594/17 від 15.05.2018)

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №810/3806/18

адміністративне провадження №№К/9901/11333/19, К/9901/12479/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у Київській області та ОСОБА_1

на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (суддя Терлецька О.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (судді: Кучма А.Ю. (головуючий), Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 810/3806/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0125173-5202-1006.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26 листопада 2018 року адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0125173-5202-1006; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн (набрало законної сили 04 березня 2019 року у зв`язку з поверненням ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області).

04 грудня 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 63 000 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000 грн.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2019 року додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року скасував у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000 грн та ухвалив у цій частині нову постанову. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 2500 грн. У решті додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій про розподіл судових витрат, ГУ ДФС у Київській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги адвоката, в повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що в матеріалах справи не міститься доказу, який реально підтверджує перерахування коштів за правову допомогу адвоката, а сума судових витрат на правову допомогу є безпідставно завищеною та необґрунтованою.

Разом із тим, ОСОБА_1 також звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив їх скасувати в частині відмови у стягненні заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення заяви в повному обсязі. Зокрема, позивач зазначив, що надав до суду всі необхідні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а розмір заявленої суми за надану правову допомогу в даній справі надмірним вважати не можна.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому виклав доводи, аналогічні тим, що зазначені в його касаційній скарзі.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Кириченком Романом Юрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 квітня 2015 року № 005594) на підставі договору від 23 квітня 2018 року б/н, відповідно до якого адвокатом надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 28 листопада 2018 року до договору про надання правової допомоги від 23 квітня 2018 року загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 30 годин, загальна вартість наданих послуг - 63 000 грн.

Оплата наданих послуг підтверджується прибутковим касовим ордером від 28 листопада 2018 року № 1-28-11/18.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір витрат, пов`язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат буде сума 2500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, що обґрунтовано наступним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0125173-5202-1006 здійснено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Адвокат позивача, Кириченко Р.Ю., не брав участі у судовому розгляді справи, оскільки подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено про складання скарги від 23 квітня 2018 року, а також листа-повідомлення від 23 квітня 2018 року щодо факту оскарження податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, однак лист-повідомлення від 23 квітня 2018 року або докази його складання в матеріалах справи відсутні. Крім того, зазначена тривалість наданих послуг (5 годин) є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

З наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як розроблення, структуризація та складання позовної заяви, подання її на підпис клієнту, виготовлення копій позовних матеріалів, направлення документів до суду для скасування рішення надавались загальною тривалістю 7 годин, однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на трьох сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 30 годин є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Враховуючи положення норм статей 132 134 139 КАС України, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційні скарги ГУ ДФС у Київській області та Котлярова О.К. слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Головного управління ДФС у Київській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді