Страховий акт визнається недійсним, якщо його зміст "випадок, який стався не є страховою подією" є безпідставним (Апеляційний суд Вінницької області, справа № 137/544/15-ц)

Фабула судового акту: Начебто прості на перший погляд справи про стягнення через суд страхового відшкодування іноді викликають дискусії та призводять до судових помилок. Трагічна ситуація, коли за вини потерпілого трапилось ДТП за участю застрахованого автомобілю, який належить юридичній особі. На жаль винуватець ДТП - потерпілий загинув, і тепер виникає питання хто має заплатити за шкоду пов’язану із смертю годувальника рідним загиблого і чи повинна така шкода взагалі компенсуватись?

Рідні потерпілого звернулись до суду із відповідним позовом до страхової компанії. Суд першої інстанції відмовив у стягненні шкоди із страхової компанії, зазначаючи, що ДТП трапилось із вини потерпілого, кримінальне провадження за фатом смерті потерпілого закрито у зв’язку відсутність в діях водія ознак злочину передбаченого ч. 2, ст. 286 КК України і страховик правильно склав страховий акт, де зазначив, що такий «випадок не є страховою подією». При цьому суд першої інстанції роз’яснив, що позивачі можуть звернутись із позовом до юридичної особи власника автомобілю – джерела підвищеної небезпеки.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення, яким позов рідних потерпілого до страхової компанії задовільнив та стягнув шкоду пов’язану із смертю годувальника, моральну шкоду, витрати на поховання, витрати на правову допомогу. Суд прийшов до висновку, що ступінь вини потерпілого не впливає на відшкодування шкоди, а ДТП, що трапилось є страховим випадком оскільки внаслідок ДТП настає цивільна відповідальність у застрахованої юридичної особи – власника автомобілю. ( не водія, а власника джерела підвищеної небезпеки).

Окрім цього суд апеляційної інстанції визнав недійсним страховий акт, який був підставою для відмови рідним потерпілого у отриманні грошей, і на якому базувалась позиція страхової компанії у суді. Отже позовна вимога про визнання страхового акту недійсним, якщо він є безпідставним розглядається і задовольняється судами.

Аналізуйте судовий акт: Без борьбы страховая компания не заплатитЮ или заплатит мало... (Суворовський районный суд м. Одеси, рішення від 27 квітня 2016р., суддя Шепітко І. Г.)

Справа № 137/544/15-ц Провадження № 22-ц/772/3384/2015

Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 26 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Іванюка М.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю фізичної особи,

встановила:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ПАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, мотивуючи позовні вимоги тим, що 28.10.2014 року приблизно о 18-20 годин ОСОБА_4 працюючи на посаді торгового представника компанії «Пі Джі Трейд» та керуючи забезпеченим транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ 110557», державний номер НОМЕР_1 на 349 кілометрі +190 м автодороги сполученням Стрій-Кіровоград-Знам'янка в напрямку смт. Літин Вінницької області від с. Радянське допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження від яких він того ж дня помер. За фактом зазначеної ДТП старшим слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області Балинським Б.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12014020000000291 від 29.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 10.12.2014 року постановою страшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області Балинського Б.В. від 10.12.2014 року кримінальне провадження №12014020000000291 від 29.10.2014 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Компанія «Пі Джі Трейд» є законним володільцем автомобіля марки «ЗАЗ 110557», яким керував ОСОБА_4 на час вищевказаної ДТП і діяльність якого пов'язана із джерелом підвищеної небезпеки. Внаслідок ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких він помер, що породжує цивільно-правову відповідальність, яка визначена законом. Відповідно відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну ОСОБА_4, оскільки компанією «Пі Джі Трейд» придбано у ПАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» поліс ОСЦПВВНТЗ № АС/1805536, яким забезпечено цивільну відповідальність осіб, що на відповідній правовій підставі керують автомобілем марки «ЗАЗ 110557».

Потерпілий перебував у шлюбі з ОСОБА_2 та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, у потерпілого є рідній брат ОСОБА_3, який здійснив витрати на поховання і має також право на відшкодування шкоди, заподіяною смертю. Позивачі звернулися до відповідача з заявами про страхове відшкодування і за цими заявами заведена страхова справа №1.102.14.06228. Відповідно до змісту страхового акту від 08.01.2015 року №1.102.14.06228, який складений страховиком, зазначено, що випадок не є страховою подією та відмовлено у виплаті відшкодування. Крім того, відповідач направив листа від 08.01.2015 року за №162/18 цв, в якому зазначено, що оскільки вина ОСОБА_4 у настанні ДТП не встановлена, то цивільно-правова відповідальність останнього не настала, що в свою чергу виключає обов'язок Страховика відшкодувати заявлені збитки. Намагання врегулювати в досудовому порядку виниклий спір з відповідачем ні до чого не призвело.

Зважаючи на викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили визнати недійсним страховий акт від 08.01.2015 року у страховій справі №1.102.14.06228, складений приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «АХА Страхування», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8; зобов'язати приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АХА Страхування», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, у страховій справі №1.102.14.06228 встановити настання страхового випадку наступного змісту: «28.10.2014 року приблизно о 18-20 годин ОСОБА_4 працюючи на посаді торгового представника компанії «Пі Джі Трейд», дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія), вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме керуючи забезпеченим транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ 110557», державний номер НОМЕР_1 на 349 кілометрі +190 м автодороги сполученням Стрій-Кіровоград-Знам'янка в напрямку смт. Літин Вінницької області від с. Радянське допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження від яких він того ж дня помер»; стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, на користь ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_7 страхове відшкодування в розмірі 82137,73 грн., з яких в рахунок шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого ОСОБА_5 - 43848 грн., в рахунок моральної шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого ОСОБА_5 - 14616 грн., в рахунок нарахованої пені - 23673,73 грн.; стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, на користь ОСОБА_2 2500 грн. за надання їй правової допомоги; стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 18496,33 грн., з яких в рахунок шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого ОСОБА_5, а саме витрат на його поховання - 13163 грн., в рахунок нарахованої пені - 5333,33 грн.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю фізичної особи відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, неналежне дослідження доказів та ін., просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правові норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.10.2014 року приблизно о 18-20 годин ОСОБА_4, працюючи на посаді торгового представника компанії «Пі Джі Трейд» та керуючи забезпеченим транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ 110557», державний номер НОМЕР_1 на 349 кілометрі +190 м автодороги сполученням Стрій-Кіровоград-Знам'янка в напрямку смт. Літин Вінницької області від с.Радянське, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження від яких він того ж дня помер, що підтверджується довідкою з відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод СУ (а.с.24)

За даним фактом, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Постановою про закриття кримінального провадження від 10.12.2014 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.61-62).

Відповідно до наказу від 09.04.2014 року ОСОБА_4 прийнято на роботу торговим представником (а.с.28).

Згідно наказу №07/04-14 від 07.04.2014 року за ОСОБА_4 закріплений автомобіль марки «ЗАЗ 110557» та відповідно до акту передачі автомобіля на повну матеріальну відповідальність він є відповідальною особою (а.с. 29,30).

На ім'я ОСОБА_4 був виданий подорожній лист №860068 (а.с. 25)

Протоколом огляду автомобіля встановлено, що автомобіль марки «ЗАЗ 110557» знаходиться в нормальному стані (а.с. 31).

Відповідно до свідоцтва про народження, покійний ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про одруження, покійний ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 41).

Із копії розрахунку страхового відшкодування (а.с. 11-12) вбачається, що шкода пов'язана зі смертю ОСОБА_5 становить 76436,76 гривень.

Згідно страхового акту №1.102.14.06228 (а.с.16) нещасний випадок, який стався 28.10.2014 року не є страховою подією а тому слід відмовити у виплаті відшкодування.

Не погоджуючись з таким страховим актом, ОСОБА_2 зверталася з заявою до ПАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» з проханням перерозглянути справу №1.102.14.06228 від 28.10.2014 року, на яку отримала відповідь, що так як вина ОСОБА_4 у настанні ДТП не встановлена, то цивільно-правова відповідальність останнього не настала, що в свою чергу, виключає обов'язок Страховика відшкодувати заявлені збитки.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталося з вини потерпілого, а тому воно не є страховим випадком.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне:

Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Поряд з цим, нормами ЦК України регулюється урахування вини потерпілого в разі відшкодування шкоди.

Постановою про закриття кримінального провадження від 10 грудня 2014 року встановлено, що в діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, натомість ОСОБА_5 порушив вимоги п.4.14 (а,б,г) ПДР України, причому останній загинув внаслідок своїх необережних дій (т.1 а.с. 62).

Відповідно до ч.3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Таким чином, з аналізу викладеного вбачається, що наявність чи відсутність вини в діях ОСОБА_5 жодним чином не впливає на відшкодування витрат пов'язаних з його похованням та витрат пов'язаних з утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Як зазначалось вище, 28.10.2014 року приблизно о 18-20 годин ОСОБА_4 працюючи на посаді торгового представника компанії «Пі Джі Трейд» та керуючи забезпеченим транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ 110557», державний номер НОМЕР_1 на 349 кілометрі +190 м автодороги сполученням Стрій-Кіровоград-Знам'янка в напрямку смт. Літин Вінницької області від с. Радянське допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження, від яких він того ж дня помер, що підтверджується довідкою з відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод СУ.

Відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АС/1805536, вищевказаний автомобіль, який належить компанії «Пі Джі Трейд» дочірне підприємство «Палма Груп С.А. (Швейцарія)», на момент ДТП був застрахований ПАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, з урахуванням того, що, як зазначалось вище, ступінь вини потерпілого не впливає на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання, зазначене ДТП є страховим випадком, так як внаслідок нього настає цивільно-правова відповідальність компанії «Пі Джі Трейд», відповідальність якої застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АС/1805536.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування пов'язаного із смертю потерпілого та витрат на його поховання є обґрунтованими.

Разом з тим, підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання недійсним страхового акту від 08.01.2015 року у страховій справі №1.102.14.06228, складеного приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «АХА Страхування», так як, з огляду на викладене, відповідачем безпідставно встановлено, що випадок, який стався 28.10.2014 року не є страховою подією.

Натомість, позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» про встановлення настання страхового випадку наступного змісту: «28.10.2014 року приблизно о 18-20 годин ОСОБА_4 працюючи на посаді торгового представника компанії «Пі Джі Трейд», дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія), вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме керуючи забезпеченим транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ 110557», державний номер НОМЕР_1 на 349 кілометрі +190 м автодороги сполученням Стрій-Кіровоград-Знам'янка в напрямку смт. Літин Вінницької області від с. Радянське допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження від яких він того ж дня помер» задоволенню не підлягають, оскільки таке формулювання страхового випадку вказує на наявність в діях ОСОБА_4 вини, яка, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 10 грудня 2014 року відсутня.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Разом з тим, відповідно до статті 27.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка є спеціальною нормою, що регулює спільні правовідносини, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 27.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

За таких обставин, з урахуванням того, що позивачкою не надано відомостей про середньомісячний заробіток (дохід) ОСОБА_5, на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 стягненню підлягають 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, тобто мінімально-допустимий розмір, а саме 43848 грн.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України в своїй ухвалі від 29.09.2010 року по справі № 6-35316-св10, де вказано, що понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує страховик.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди та роковини), не відносяться до витрат на поховання, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9530 грн. вартості поминальних обідів слід відмовити.

З накладної №172 від 29 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_5 було понесено витрати на поховання в сумі 2583 грн. (а.с. 55). Квитанція №18 від 29 жовтня 2014 року на увагу не заслуговує, так як в ній відсутні відомості про призначення купленого одягу і інших доказів на підтвердження таких даних позивачами всупереч ст.60 ЦПК України не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на поховання підлягають частковому задоволенні, а саме на суму 2583 грн.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно ст.1 ЗУ «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 8 Закону страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону передбачено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 20 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір являється обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Разом з тим, питання стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування регулюється ст.36.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка є спеціальною нормою, що застосовується до спірних правовідносин, так як вони виникли з приводу неналежного виконання обов'язків страховиком за страховим полісом ОСЦПВВНТЗ № АС/1805536.

Так, відповідно до ст.36.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що відповідальність страховика виникає з моменту прострочення виплати страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що страховим актом №1.102.14.06228 від 08.01.2015 року відмовлено у виплаті страхового відшкодування, таким чином у ПАТ Страхова Компанія «АХА Страхування» не виник обов'язок виплати страхового відшкодування, а між сторонами існує спір з приводу наявності підстав для виплати страхового відшкодування, до вирішення якого страхова компанія не може нести майнової відповідальності за несвоєчасність здійснення виплати.

Відносно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи передбачене статтею 1168 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В той же час, до спірних правовідносин підлягають до застосування також положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пунктів 4, 23.1 ст. 23 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтею 3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У частині 22.1 ст.22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За змістом ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01 березня 2013 року №4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено наступне: в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, обчислюючи розмір моральної шкоди, якими доказами це підтверджується.

Колегією суддів також беруться до уваги роз'яснення викладені в п. 9 зазначеної Постанови щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо).

В результаті ДТП загинув ОСОБА_5, який відповідно являвся для позивача ОСОБА_2 чоловіком, а для неповнолітнього ОСОБА_7 батьком, тобто близьким родичем і ця втрата є незворотною. Як вбачається із позовної заяви, вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовувались душевними стражданнями, яких близькі родичі зазнали внаслідок смерті ОСОБА_5 та тим, що відповідач не відшкодував завдану шкоду.

Таким чином, безспірним є той факт, що дружина ОСОБА_2 та неповнолітній син ОСОБА_7 в результаті ДТП зазнали, як моральних, так і інших негативних явищ, і ці фактори мають незворотній характер.

Як вже зазначалось, постановою про закриття кримінального провадження від 10 грудня 2014 року встановлено, що в діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, натомість ОСОБА_5 порушив вимоги п.4.14 (а,б,г) ПДР України, причому останній загинув внаслідок своїх необережних дій (т. 1 а.с. 62).

За таких обставин, з урахуванням того, що смерть потерпілого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та його грубої необережності, при цьому в діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому , апеляційна скарга позивачів підлягає до часткового задоволення, в зв'язку з чим рішення Літинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 рокупідлягає до скасування з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та позовної заяви підлягає вирішенню питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивачі звільнені від сплати судового збору, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Таким чином, з ПАТ Страхова Компанія «АХА Страхування» слід стягнути в дохід держави 951,51 грн. за подання позовної заяви та 1046,66 грн. за подання апеляційної скарги.

Разом з тим, відповідно до квитанції №217 від 29 січня 2015 року ОСОБА_2 сплатила 2500 грн. за надання правової допомоги (а.с. 66), які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 в силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 307 309 313 314 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року скасувати, та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним страховий акт від 08.01.2015 року у страховій справі №1.102.14.06228, складений приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «АХА Страхування».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, на користь ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_7 страхове відшкодування в розмірі 43848 грн. в рахунок шкоди пов'язаної із смертю годувальника та 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 2583 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання ОСОБА_5.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, на користь ОСОБА_2 2500 грн витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування», розташованого за адресою м. Київ, вул. Іллінська, 8, в дохід держави 951,51 грн. за подання позовної заяви та 1046,66 грн. за подання апеляційної скарги .

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

З оригіналом вірно: О. Ю. Береговий