Виконавчі листи на підприємстві: порядок оплати

Практикуючим юристам відомо, що безпосередньо у справах про стягнення грошових коштів не стільки важливим є отримання позитивного рішення суду, як наявність можливості його виконати. Оскільки, для реального виконання такого рішення необхідною є наявність одночасно двох умов: наявність у боржника майна, яке можна стягнути, та наявність діючих механізмів для реалізації такого стягнення.

Законодавством передбачений один із способів такого стягнення – здійснення роботодавцем відрахувань із заробітної плати працівника-боржника. Відповідно, нижче розглянемо порядок реалізації підприємством, на якому працює такий боржник, вказаного способу примусового виконання рішення суду.

1. Виконавчий лист та органи, які здійснюють примусове виконання

Перш за все визначимо, що таке виконавчий лист та хто здійснює його реалізацію. Виконавчим листом є документ, який видається судом на останній стадії судового розгляду справи для здійснення реалізації судового рішення, оскільки саме виконавчий лист є виконавчим документом на підставі якого і здійснюється виконання судового рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон про виконавче провадження) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, у тому числі, і виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Отже, для фактичного отримання грошових коштів, стягнутих судом, стягувач, після отримання позитивного рішення суду, повинен отримати виконавчий лист. Після цього, якщо боржник самостійно не сплачує грошові кошти, стягувач подає виконавчий лист для примусового виконання до органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом про виконавче провадження випадках приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Після отримання виконавчого листа, заяви стягувача, за умови їх відповідності всім законодавчим вимогам, виконавець відкриває виконавче провадження і після спливу строку для добровільного виконання рішення боржником починає примусове виконання рішення, одним із способів якого і є звернення стягнення на заробітну плату.

Звернення стягнення на заробітну плату, порядок здійснення відрахувань здійснюються відповідно до статті 127 КЗпП України, статей 68-70 Закону про виконавче провадження, розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюсту від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі – Інструкція)

2. Постанова виконавця як підстава для звернення стягнення на заробітну плату

Для звернення стягнення на заробітну плату – здійснення підприємством відрахувань із заробітної плати боржника-працівника, виконавець повинен винести постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату.

Така постанова повинна містити:

а) повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи чи фізичної особи – підприємця, якій надсилається постанова, та її місце проживання;

б) порядок стягнення суми боргу;

в) розмір відрахувань;

г) реквізити рахунку, на який необхідно перераховувати утримані кошти, або адресата в разі перерахування коштів поштовим переказом;

д) вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно направляти звіти;

е) роз’яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону ( у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника).

Отже, отримання підприємством такої Постанов виконавця при її відповідності вищезазначеним вимогам є підставою для здійснення відрахувань із заробітної плати працівника-боржника на умовах зазначених у такій Постанові.

3. Порядок здійснення утримання із заробітної плати

Відповідно до вищевикладеного, після отримання належним чином оформленої Постанови у підприємства виникає обов’язок здійснювати відрахування із заробітної плати. Кошти, які підлягають відрахування із заробітної плати боржника, перераховуються підприємством напряму стягувачу за реквізитами зазначеним у такій Постанові та у розмірі, визначеному Постановою.

Зазначимо, що якщо боржник працює у фізичної особи або фізичної особи – підприємця, у якого немає бухгалтера та рахунку в банку, утримані кошти із заробітку боржника перераховуються на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця безпосередньо цими особами.

Перерахування грошових коштів підприємством здійснюється у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, – до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

4. Обмеження у відрахуваннях

4.1. Обмеження у розмірі відрахувань

По-перше, зазначаємо, що відрахування із заробітної плати вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Законодавством встановлені наступні обмеження у розмірі відрахувань, які роботодавець може утримати із заробітної плати боржника до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, – 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, – 20 відсотків.

При цьому, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Також зазначаємо, що інших обмежень щодо розміру відрахувань законодавством не встановлено (наприклад, для працівників-інвалідів, працівників, які мають неповнолітніх дітей тощо).

4.2. Обмеження щодо видів відрахувань

Крім обмеження розміру відрахувань, законодавством встановлено і обмеження щодо видів виплат з яких можна здійснювати відрахування (ст. 129 КзпП України, ст. 73 Закону про виконавче провадження), а саме закріплено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, який втратив функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої учасниками антитерористичної операції, незалежно від її розміру та джерела походження.

5. Звітність підприємства про здійсненні відрахування

Законодавством встановлено обов’язок для роботодавця не лише здійснювати відрахування із заробітної плати боржника, а й звітувати виконавцю про здійсненні відрахування, причини їх не здійснення.

Роботодавець зобов’язаний за кожною постановою щокварталу надсилати виконавцю за вказаною ним у Постанові адресою окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (форма встановлена додатком № 9 до Інструкції). Такий звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Оскільки за не подання такого звіту передбачена відповідальність (нижче вказане питання буде висвітлено), рекомендуємо залишати на підприємстві копію такого звіту та докази його направлення виконавцю (наприклад, фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист).

При цьому, у разі припинення перерахування коштів підприємство зобов’язано не пізніш як у триденний строк повідомити виконавцю про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Зазначаємо, що окрім встановлення звітності для підприємства, виконавцю надано право за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача, здійснювати контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати боржника, за результатами якого виконавець складає відповідний акт.

6. Особливості звернення відрахувань в окремих випадках

Законодавством встановлені окремі правила здійснення відрахувань у наступних випадках:

– у разі якщо боржник працює на роботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), відрахування проводяться в міру нарахування заробітної плати;

– у разі якщо боржник працює за сумісництвом на кількох підприємствах, відрахування проводяться із заробітку за кожним місцем роботи на підставі окремо винесених виконавцем постанов.

7. Відповідальність підприємства

Статтею 75 Закону про виконавче провадження, стаття 188-13 КУпАП встановлено, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн до 1700 грн).

Висновок:

З вищевикладеного випливає висновок, що процедура здійснення відрахувань із заробітної плати боржника-працівника підприємства не є ускладненою, занадто урегульованою.

Основне, на що потрібно звернути увагу: після отримання підприємством Постанови виконавця потрібно уважно ознайомитись з її змістом щодо відповідності законодавчо встановленим вимогам; при здійсненні відрахувань дотримуватися всіх встановлених такою Постановою вимог, оскільки в Постанові детально прописано яку суму, у який строк, на який рахунок потрібно перераховувати, на яку адресу потрібно надсилати звіти виконавцю тощо; та потрібно контролювати не лише належне здійснення відрахувань із заробітної плати, а й дотримання строків надсилання звітів виконавцю, оскільки за порушення передбачена відповідальність.

Автор статті: Марина Костенко, адвокат АО «Адвокатська фірма «Єфімов та Партнери».