Успішна юридична стратегія: відновлення прав батька

Часто поділити майно при розлученні в рази легше, ніж ділити участь у вихованні спільних дітей. Особливо, коли стосунки напружені. Та якщо домовлятися не виходить, ситуацію може врегулювати суд.

Чому виник конфлікт

У клієнта та його колишньої дружини є спільна донька. Після розлучення дівчинка залишилася проживати з матір’ю. Але батько прагнув брати активну участь у житті дитини.

Це стало підставою для численних конфліктів. Колишня дружина систематично перешкоджала спілкуванню чоловіка з дочкою. Укладати договір щодо виховання дитини жінка також відмовлялася.

Клієнтові довелося звернутися до органів опіки та піклування для визначення графіку спілкування з дитиною. Чоловік хотів, щоб протягом 3 діб на тиждень дочка проживала з ним. Орган опіки та піклування погодив такий графік.

Проте мати продовжила перешкоджати побаченням батька з дитиною. Тож клієнт звернувся за юридичною допомогою.

СТРІМ: Сімейні спори: Новели судової практики

Що ми зробили для клієнта

Після зустрічі з клієнтом ми розробили правову стратегію справи. Вона охоплювала побажання батька та найкращі інтереси дитини. Ми підготували та подали позов до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей.

Ми просили суд зафіксувати право батька щотижня проводити з дочкою 3 доби безперервно за місцем його проживання. Також надали бажаний графік побачень у святкові дні, дні народження, під час зимового та літнього відпочинку.

Підтримати та обґрунтувати позицію клієнта допомогло наступне.

• Копії листування сторін, що свідчили про бажання батька проводити час із донькою. Ці переписки також містили часті відмови матері у побаченнях з дитиною та демонстрували негативне ставлення відповідачки до клієнта.
• Докази турботливого ставлення батька до дитини та його спроможності забезпечувати її потреби. У тому числі фото та відеоматеріали.
• Особисті пояснення батька у суді щодо обставин справи.
• Докази повної та своєчасної сплати аліментів та додаткових витрат на дитину: одяг, продукти, ліки, іграшки.
• Використання адвокатами найновішої практики Верховного Суду щодо спільної фізичної опіки над дитиною – часткового проживання з матір’ю, часткового – з батьком.

У процесі розгляду справи мати і донька тимчасово виїхали за кордон. Тож нам довелося доносити суду відсутність підстав для відмови у позові через ці обставини. Адже право на рівну участь у вихованні дитини не залежить від її місця знаходження.

Користуйтеся консультацією: Встановили факт батьківства після смерті чоловіка

Які були складнощі

Звісно, відповідачка заперечувала проти нашого позову. Жінка неодноразово наголошувала, що батько не спроможний належно доглядати за дочкою. Її позиція зводилася до наступного: вона як мати може краще піклуватися про доньку, ніж батько.

Складнощів додавала публічність клієнта та його ексдружини. Адже відповідачка намагалася медійно спотворювати репутацію батька своєї дитини. Зокрема, звинувачувала його у домашньому насильстві. Хоча ця інформація ще раніше була спростована в суді.

Користуйтеся консультацією: Виконання рішення українського суду про встановлення порядку та способу спілкування (контакт, доступ) з дитиною одного з батьків (інших законних представників) за кордоном

Що вирішив суд

Суд першої інстанції задовольнив позов нашого клієнта та встановив бажаний графік спілкування з дитиною. Можна було б святкувати перемогу. Проте колишня дружина клієнта подала апеляцію.

Апеляційна інстанція дійшла цікавих висновків. На думку суду, запропонований батьком графік зустрічей з дитиною:

• фактично змінив місце проживання дитини;
• не сприяє її гармонійному розвитку;
• не можна визнати законним.

Тож апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та ухвалив нове. Він суттєво скоротив час спілкування батька з дочкою – 2 дні на тиждень в телефонному режимі та в дуже обмежений час. Крім того, апеляційний суд за власною ініціативою зупинив дію свого рішення до закінчення воєнного стану.

Ми подали обґрунтовану касаційну скаргу та наголосили, що апеляційна інстанція повністю проігнорувала доводи батька дитини. А також не враховувала відсутність доказів позиції матері. Крім того, апеляційний суд фактично відійшов від презумпції рівності прав батьків на участь у вихованні дитини.

Завдяки сильним аргументам та продуманій стратегії Верховний Суд скасував рішення апеляції та залишив у силі рішення першої інстанції. Так наш клієнт нарешті отримав бажаний графік спілкування з дочкою.

Автор консультації: Юрій Бабенко
СЕО, адвокат, медіатор, керівник практики вирішення цивільних спорів Mitrax

Джерело: Ліга.Блоги

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                      

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 753/7011/23

провадження № 61-8784 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,  

представник позивача - адвокат Бабенко Яна  Вікторівна,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Яни Вікторівни, на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року

в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод

у спілкуванні та вихованні дитини батьком, встановлення способу участі батька

у вихованні дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31 грудня 2019 року між ним

і ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року (справа № 753/6479/22) шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу їхня донька залишилася проживати разом із матір`ю.

Вказував, що він усіляко приділяє дитині увагу, турбується і піклується про її життя, утримує її фінансово, із дитиною у нього теплі, міцні стосунки. Ніколи

не відмовлявся від спілкування із дитиною та від участі в її вихованні, як морально, так і матеріально. Він систематично бере фінансову участь в утриманні дитини,

що підтверджується відповідними копіями квитанцій на купівлю дитячого товару, одягу, іграшок, продуктів харчування, а також вчасно сплачує аліменти

на утримання дитини та матері до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до наданої йому характеристики з місця роботи він зарекомендував себе позитивно, має гарну репутацію та стосунки з колегами, а згідно

з консультативного висновку спеціаліста від 01 жовтня 2021 року випливає,

що він є здоровим, перебування поряд із дитиною є повністю безпечним.

Незважаючи на це, ОСОБА_2 постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, намагається відсторонити його від нормальної участі у житті дитини.

Розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації у місті Києві

від 23 листопада 2022 року № 515 йому було визначено дні та години побачень для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме щотижня із 15:00 год неділі до 15:00 год середи, та зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати йому (батькові дитини) брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій і негативних розмов стосовно батька дитини.

Однак, ОСОБА_2 не виконувала це розпорядження, продовжувала чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати

ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити йому спілкування із дитиною за наступним графіком:

- щотижня із 15:00 годин неділі до 15:00 годин середи;

- спілкування та зустрічі батька з дитиною за місцем проживання батька незалежно від встановлення судом графіку протягом всього дня у святкові дні: день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_2), Новий рік (з 31 грудня по 1 січня), Різдво Христове (7 січня), Великдень, 8 березня у кожен парний рік;

- спілкування та зустрічі батька з дитиною за місцем проживання батька незалежно від встановленого судом графіку протягом всього дня у наступний день після дня народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4) кожен непарний рік;

- спілкування та зустрічі батька з дитиною за місцем проживання батька незалежно від встановленого судом графіку протягом всього дня у день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_3) щорічно;

- кожного літнього періоду протягом 14 днів для оздоровлення та відпочинку дитини;

- для забезпечення, оздоровлення і відпочинку дитини спільний відпочинок батька з донькою на період 14 днів щоліта;

- для забезпечення та оздоровлення і відпочинку дитини спільний відпочинок батька з донькою на період 14 днів щозими у січні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року року у складі судді Колесника О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні

та вихованні його малолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено спосіб і графік побачень та спілкування ОСОБА_1 зі своєю дитиною: донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із дня вступу рішення у законну силу:

1) щотижня кожного місяця із 15-00 годин неділі до 15-00 годин середи безперервно без присутності матері дитини ОСОБА_2 поза межами місця проживання дитини;

2) кожного парного року за місцем проживання батька дитини для святкування дня народження дитини протягом доби ІНФОРМАЦІЯ_2 та державних свят: Новий Рік

(із 9-00 годин 31 грудня до 1 січня включно), 7 січня, Великдень, 8 березня

без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

3) кожного непарного року за місцем проживання батька дитини для святкування дня народження дитини протягом доби ІНФОРМАЦІЯ_4 без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

4) кожного року за місцем проживання батька дитини для святкування дня народження ОСОБА_1 протягом доби ІНФОРМАЦІЯ_3 без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

5) кожного року в липні або серпні місяці протягом 14 безперервних днів для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини спільний відпочинок батька

з донькою без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

6) кожного непарного року для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини спільний відпочинок батька з донькою протягом 14 днів безперервно з 2 січня

по 16 січня;

7) кожного парного року для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини спільний відпочинок батька з донькою протягом 14 днів безперервно з 17 січня

по 31 січня.

Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не допускати протиправних дій щодо перешкод

у побаченні батька з дитиною та негативних розмов відносно батька дитини ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виявляє бажання спілкуватись і зустрічатись із дитиною, їх спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання

в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості, а тому районний суд, проаналізувавши матеріали справи, врахувавши обов`язкове право батька, який проживає окремо від дитини, бачитись з нею, рівності прав матері та батька щодо спілкування, виховання та утримання дитини, врахувавши висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено, що за результатом обстеження житлово-побутових умов проживання позивача в його помешканні створенні належні умови для перебування, виховання і розвитку дитини, вважав за можливе визначити ОСОБА_1 відповідний спосіб у спілкуванні та вихованні доньки так,

як зазначено в резолютивній частині судового рішення.  

При цьому судом не встановлено підстав для усунення позивача від спілкування

із донькою, а тому вважав, що сторонам необхідно налагодити відносини між собою для досягнення належного спільного виховання дитини, знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача з дитиною.

Також судом не було встановлено обставин, які б свідчили, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, навпаки,

суд уважав, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а й буде повністю відповідати інтересам дитини.

Районний суд відхилив доводи відповідача, що ОСОБА_1 не проявляв інтересу до життя та здоров`я дитини з липня 2021 року до лютого 2022 року,

як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Також суд не взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 про застосування до неї

зі сторони ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства, оскільки таку інформацію рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня

2023 року у справі № 686/24163/21, яке набрало законної сили, було визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію

ОСОБА_1 .

Крім того, встановлюючи вказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд

в обов`язковому порядку, з урахуванням віку дитини, вважав необхідним зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку доньки, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_2 , а також одночасно зобов`язати ОСОБА_2 не допускати протиправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дитиною та негативних розмов із донькою відносно батька дитини

ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції застосував відповідні норми Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», а також Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) щовівторка з 16:00 год до 20:30 год та щосуботи з 12:00 до 17:00 год спілкування та зустрічі батька ОСОБА_1 із дитиною ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання дитини з урахуванням режиму дня дитини;

2) кожного року спілкування батька з дитиною для святкування дня народження дитини протягом доби ІНФОРМАЦІЯ_2 та державних свят: Новий Рік, Різдво Христове, Великдень, 8 березня протягом 4 годин за місцем проживання дитини

у присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

3) кожного року за місцем проживання батька дитини для святкування дня народження ОСОБА_1 не менше 4 годин протягом доби ІНФОРМАЦІЯ_3

за погодженням із матір`ю дитини ОСОБА_2 ;

4) кожного року в липні або серпні місяці, за погодженням із матір`ю дитини, протягом 14 безперервних днів для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини спільний відпочинок батька з донькою без присутності матері дитини ОСОБА_2 .

Порядок виконання вищевизначеного способу участі батька у спілкуванні

та вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочено на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період

за кордоном.

Зобов`язано ОСОБА_2 у період дії воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей час за кордоном, організовувати спілкування дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв`язку через мобільні телефони (електронного Інтернет зв`язку) щовівторка та щосуботи з 18.00 год до 20.00 год, протягом не менше 30 хвилин.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановлені у справі обставини та докази, листування між сторонами за допомогою месенджерів, звернення позивача до служби у справах дітей та поліції, свідчать про наявність між сторонами (батьками дитини) спору у питанні визначення порядку (графіку) участі батька у спілкуванні та вихованні дитини. Позивач і відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні

та вихованні дитини відповідач не має, хоч донька проживає із нею.

Позивач (батько дитини) проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька

на спілкування із малолітньою донькою апеляційним судом не встановлено. Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції, урахувавши відповідну правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі

№ 201/11767/18 (провадження № 61-4947св20), не погодився із визначеним розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації

від 23 листопада 2022 року № 515 і районним судом способом участі батька

у спілкуванні та вихованні дитини, якими встановлено позивачу графік спілкування із дитиною щотижня із 15:00 год неділі до 15:00 год середи, оскільки суд першої інстанції не врахував вік дитини та її якнайкращі інтереси, запропонований відповідачем графік зустрічей, фактично змінив місце проживання дитини, визначивши декілька днів щотижня місцем проживання дитини за адресою проживання батька дитини, що, на думку апеляційного суду, з урахуванням віку дитини (два роки і 9 місяців на час ухвалення рішення районного суду),

не сприятиме її гармонійному розвитку та не можна визнати законним

і обґрунтованим.

Ураховуючи передусім права та інтереси дитини, вік дитини, рівновагу між інтересами дитини та батька, необхідності забезпечення режиму дня дитини

за місцем її постійного проживання, зважаючи на інші конкретні обставини справи, в тому числі й на те, що скасування відвідування басейну та розвиваючих гуртків не сприятиме гармонійному розвитку дитини, а також фактичне проживання дитини разом із матір`ю поза межами України в зв`язку з веденням воєнного стану на всій території України, постійними обстрілами, існуванням загрози життю

і здоров`ю дитини, суд апеляційної інстанції уважав за можливе частково задовольнити позов ОСОБА_1 та визначити йому відповідний спосіб

у спілкуванні та вихованні доньки так, як зазначено в резолютивній частині судового рішення.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відстрочення виконання рішення суду на період воєнного стану в Україні та перебування дитини за кордоном разом із матір`ю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 організовувати спілкування доньки з батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони щовівторка та щосуботи з 18.00 год до 20:00 год протягом не менше

30 хвилин. Указане відповідатиме убезпеченню дитини від загрози її життю

та здоров`ю, що є найголовнішою прерогативою.

При цьому визначення такого способу участі батька у вихованні та спілкуванні

з дитиною не позбавляє ОСОБА_1 у майбутньому звернутися до суду

з позовом про встановлення іншого способу участі його як батька у вихованні дитини.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши

ОСОБА_2 не вчиняти відповідних дій, оскільки встановлення таких зобов`язань не відповідає предмету спору, а такі вимоги не були заявлені ОСОБА_1 при зверненні до суду.

Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми Конституції України,

СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, послався на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Я. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: апеляційним судом застосовано норми права

без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано з районного суду цивільну справу.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті вирішення спору, не надав оцінку всім обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам і не врахував відповідну судову практику Верховного Суду.

Апеляційний суд безпідставно вважав, що визначений розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 23 листопада

2022 року № 515 і районним судом спосіб участі батька (позивача) у спілкуванні

та вихованні дитини щотижня із 15:00 год неділі до 15:00 год, є зміною місця проживання дитини, оскільки законом не передбачено чіткий та вичерпний перелік способів участі батьків у вихованні дитини, а суд при розгляді кожної конкретної справи з урахуванням якнайкращих інтересів дітей визначає конкретний спосіб участі у вихованні. При цьому СК України не містить заборони щодо можливості ночівлі дитини у того з батьків, із ким дитина не проживає безпосередньо.

Матеріали справи не містять доказів, що такий графік суперечитиме інтересам дитини. Крім того, жодних спорів щодо визначення місця проживання дитини

між сторонами немає.

Виїзд дитини разом із матір`ю за кордон не може бути підставою для незабезпечення права батька на рівну участь у вихованні дитини. Разом із цим, матеріали справи містять достатні докази на підтвердження факту чинення відповідачем позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною.

Указане вище розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, яким позивачу було визначено спосіб його участі у спілкуванні

та вихованні дитини щотижня із 15:00 год неділі до 15:00 год, є обов`язковим

до виконання, проте відповідач його не виконувала, по факту вона давала змогу бачитися із дитиною лише пару годин та у визначені відповідачем дні.

Висновок апеляційного суду суперечить найкращим інтересам дитини, оскільки час, визначений батьку для зустрічей є надто коротким та нетривалим,

у сукупності 9,5 годин на тиждень, і аж ніяк не сприятиме підтриманню психоемоційного зв`язку між ними, є несправедливим і не забезпечує рівність прав батьків щодо дитини. При цьому, враховуючи й те, що дитині лише три роки стає зрозумілим, що спілкування по відеозв`язку є не актуальним, так як діти в цьому віці не розуміють характер такого спілкування. Наявність графіку сну, відвідування садочку тощо не може бути підставою для відмови батьку брати участь у вихованні дитини. Відстрочення виконання рішення на час воєнного стану буде розривати зв`язок між батьком і дитиною.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку не враховано судом апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 грудня 2019 року перебували

у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18, 20, т. 1).

Судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня

2022 року (справа № 753/6156/22) стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі

1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного, щомісячно, починаючи стягнення із 24 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання судового наказу про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року (справа № 753/6479/22) позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний (а. с. 19, т. 1).

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

від 23 листопада 2022 року № 515, беручи до уваги рішення та матеріали комісії

з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 10 листопада 2022 року № 16), визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні його дитини ОСОБА_3 , встановивши йому спілкування з дитиною за наступним графіком: щотижня з 15:00 год неділі

до 15:00 год середи. Зобов`язано ОСОБА_1 забирати та повертати дитину

за адресою її проживання (перебування), дотримуватись режиму виховання

та харчування, розвитку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2

не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини ОСОБА_1 . Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про юридичну відповідальність за невиконання цього розпорядження (а. с. 21, 189-194, т. 1).

Не погоджуючись із цим розпорядженням від 23 листопада 2022 року № 515 ОСОБА_2 подала до Дарницького районного суду міста Києва позов

до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним і скасування указаного розпорядження.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року (справа № 753/6181/23) у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Станом на день розгляду справи, яка переглядається Верховним Судом, в апеляційному суді доказів скасування цього рішення районного суду надано не було.

Як випливає із Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу

ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року скасовано

та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 23 листопада 2022 року № 515 «Про визначення участі батька у вихованні його дитини». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414

цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з донькою, а тому Верховний Суд під час оцінки доводів касаційної скарги керується положеннями Конвенції

про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між

їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки

її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню,

за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції

про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою

статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право

на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування

не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки

не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо,

у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки

та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15

Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право

на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той

із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків,

хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні

з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки

та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той

з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється

від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати

і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних

і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває

у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору

на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь

у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він

є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин,

що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, установлено, що між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, а тому орган опіки та піклування, з урахуванням матеріалів справи, одержаних відомостей при обстеженні умов проживання батька, пояснень батьків, уважав за доцільне визначити участь батька у спілкуванні з малолітньою донькою щотижня з 15:00 год неділі до 15:00 год середи (а. с. 225-226, т. 1).

Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини під час розгляду справи не встановлено.

Складенню вищезазначеного висновку передувало звернення ОСОБА_1

до служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки, на його переконання, його колишня дружина - мати їхньої спільної доньки ОСОБА_3 , чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою.

Так, розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 23 листопада 2022 року № 515 йому було визначено спосіб участі батька

у вихованні дитини, зокрема встановлено йому графік спілкування з дитиною щотижня із 15:00 год неділі до 15:00 год середи. Проте, ОСОБА_2 ,

не погоджуючись із цим розпорядженням, подала до Дарницького районного суду міста Києва позов про визнання його незаконним і скасування.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року (справа № 753/6181/23) у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу

ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року скасовано

та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 23 листопада 2022 року № 515 «Про визначення участі батька у вихованні його дитини». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Разом із тим, Верховний Суд звертає увагу, що на а. с. 225-226, т. 1, наявний висновок Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 20 липня 2023 року № 101-6118/02 про визначення участі батька, ОСОБА_1 ,

у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом якого орган опіки та піклування, урахувавши матеріали справи та рекомендації комісії (протокол від 22 червня 2023 року № 12), з метою забезпечення прав та інтересів дитини вважав за доцільне визначити участь батька, ОСОБА_1 , у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: щотижня - з 15:00 год неділі до 15:00 год середи.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)

від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,

які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою

та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі

її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі

№ 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи відповідний спосіб участі

у вихованні та спілкуванні позивача з малолітньою донькою, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, висновок органу опіки та піклування, наявність конфліктних відносин між сторонами, вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.

Апеляційний суд не погодився із таким рішенням суду першої інстанції, у зв`язку

з чим скасував його та ухвалив нове, яким визначив кардинально інший спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , а також відстрочив виконання рішення суду на період воєнного стану в Україні та перебування матері та дитини за кордоном.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції

із огляду на таке.

Виходячи з вищенаведених норм права, Верховний Суд уважає, що під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції було порушено закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування із дитиною та на участь

у її вихованні.

Визначений апеляційним судом спосіб спілкування батька з дочкою та його участь у її вихованні не відповідає інтересам як дитини, так і батька, він є обмеженим, годин спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт із дитиною. Крім того, обмежуючи позивача в часі спілкування з дочкою, суд апеляційної інстанції

не встановив та не навів обґрунтованих мотивів такого обмеження, а також,

що заявлені позовні вимоги в цій частині не відповідають інтересам дитини

з огляду на її вік.

Спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який був визначений судом апеляційної інстанції, не повною мірою відповідає розумному балансу участі батька у вихованні доньки, а спосіб спілкування має епізодичний характер,

чим обмежують права позивача як батька дитини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не зазначив, які норми процесуального права порушені судом першої інстанції під час дослідження

й надання відповідної правової оцінки наданим сторонами доказам, а також

не зазначив, які норми матеріального права неправильно застосував суд першої інстанції. Адже лише у цьому разі апеляційний суд має право здійснювати переоцінювання висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини

та зробив вірний висновок, що визначені дні та години спілкування батька

з донькою мають відбуватися без присутності матері, що не порушує прав

та інтересів дитини. У протилежному випадку присутність матері лише сприятиме продовженню конфлікту батьків дитини (сторін у справі) й унеможливить належне спілкування батька з дитиною.

Обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з батьком

і спільний відпочинок з ним без присутності матері, не встановлено.

Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки є таким, що відповідатиме її якнайкращим інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2023 року

у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023 року

у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , взяв до уваги поведінку батька, спрямовану на участь

у вихованні та житті доньки, врахував висновок органу опіки та піклування, інтереси дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування

із дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин,

які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з донькою, необхідність спілкування дитини як із батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення такого способу участі батька у виховані

та спілкуванні з дитиною за запропонованим позивачем варіантом.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає розумному балансу участі батька

у вихованні дитини, відповідає якнайкращим інтересам дитини, та не суперечить сталій судовій практиці  Верховного Суду.

При цьому відповідне зобов`язання обох сторін, визначене судом першої інстанції, було зроблено з урахуванням віку дитини, та стосувалося обох батьків, а тому

не може бути розцінене як вихід за межі позовних вимог.

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом,                        а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Відповідач не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне

та фізичне здоров`я доньки.

Крім цього, відповідач не позбавлена можливості у разі зміни обставин,

які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини

на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дочки.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права доводи касаційної скарги

є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Водночас, Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1

та ОСОБА_2 , що з урахуванням установлених у цій справі обставин, а також й інших обставин, які в силу публічності як позивача, так і відповідача,

є у загальному доступі в мережі Інтернет та відкриті для великого кола осіб, обом сторонам, які перш за все є батьками їхньої спільної дитини, слід навчитися комунікувати між собою для налагодження їх відносин, щоб у майбутньому вони мали змогу вирішувати спільні питання, які виникатимуть та стосуватимуться виховання їхньої спільної доньки. Тільки у разі досягнення спільного консенсусу всі подальші дії як батька, так і матері, здорові відносини між ними, будуть сприяти нормальному розвитку дитини, її ментальному здоров`ю, назагал відповідатиме

її якнайкращим інтересам.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вплив батьків на дитину шляхом формування негативного образу батька чи матері в її очах може вплинути на їх безпосередній контакт із дитиною,

що є неприпустимим у відносинах «батьки-діти» та жодним чином не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.  

Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди

у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків

із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини (див. постанову Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 (провадження

№ 61-15273св21)).

Крім цього, тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися із метою підтримки сталих стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Також апеляційний суд помилково вважав виходом за межі позовних вимог зобов`язання відповідача не вчиняти відповідних дій. Суд першої інстанції

не виходив за межі позовних вимог, а вирішив справу відповідно до норм законодавства та якнайкращих інтересів дитини, врахувавши при цьому наявні

в матеріалах справи докази та доводи сторін. У даному випадку зобов`язання судом відповідача та позивача до вчинення відповідних дій, не може бути розцінено як вихід судом за межі позовних вимог.

Зроблені районним судом висновки по суті вирішення спору узгоджуються

із судовою практикою Верховного Суду у подібних справах (частина четверта

статті 263 ЦПК України), яка є сталою.

Судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави

їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89

ЦПК України).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити

в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає

в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведені вище висновки Верховний Суд уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанову Київського апеляційного суду від 23 травня

2024 року скасувати та залишити в силі рішення Дарницького районного суду

міста Києва від 30 листопада 2023 року.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням касаційної скарги, скасуванням постанови апеляційного суду та залишенням в силі рішення районного суду про задоволення позову позивача, судові витрати понесені ним за подання касаційної скарги слід стягнути з відповідача на його користь в розмірі 4 296,00 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Яни Вікторівни, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року скасувати, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 296,00 грн судового збору, сплаченого останнім за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                             Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                       І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець