Українське послання Америці Трампа

Після інтерв'ю президента України американському подкастеру Фрідману соцмережами прокотилася чергова хвиля критики Зеленського на основі коротких нарізок його висловів, зокрема, із застосуванням ненормативної лексики. Але абсолютна більшість читачів та глядачів (яких було в десятки разів менше, насправді), що підтримали цю чергову зрадофільську хвилю, не є фахівцями у сфері стратегічних  комунікацій. Це є цілком природним. Тому вони не враховували декілька вкрай важливих моментів. 

Найперше, цільова аудиторія цього інтерв'ю знаходиться за океаном - у Сполучених Штатах. І в цій аудиторії можна виокремити декілька ключових груп: персональних та загальнонаціональних. 

Насамперед це особисто Дональд Трамп, до якого Зеленський неодноразово звертався напряму в ході інтерв'ю, і який є ключовою фігурою у прийнятті всіх рішень у зовнішній політиці США. Також слід згадати Ілона Маска, який за останні тижні перетворився чи не найголовнішого "інфлюенсера" у внутрішній політиці ключових держав ЄС та Великої Британії, за що отримав багато критики від місцевих посадовців. 

Слід враховувати, що Маск є власником найбільш популярної в політичному вимірі соціальної мережі - Х (Twitter) із сотнями мільйонів підписників, а також можливістю впливати на алгоритми поширення повідомлень. Тобто, мова про охоплення аудиторії та впливи на формування суспільної думки не лише в США, але й усьому світі. Ну, а про його персональний вплив на обраного президента США Дональда Трампа світові ЗМІ пишуть зараз чи не кожен день. 

Таким чином, саме від думки цих двох осіб та плану припинення російської агресії проти України, який зараз виробляється Трампом та його командою, багато в чому залежатиме, чи закінчиться війна вже цього року, а якщо ні, то якою буде підтримка України з боку Сполучених Штатів надалі. 

Саме тому стільки уваги було приділено деталям: ситуація на війні сьогодні, її передумови та причини початку. Ми побачили, непритаманні раніше Зеленському, історичні екскурси навіть у Другу світову війну та участь членів його родині в ній. Крім того, це інтерв'ю було, де-факто (принаймні частковою), відповіддю на "лекцію з історії України" у виконанні Путіна американському журналісту, дуже популярному американському подкастеру Такеру Карлсону. Останній також хотів взяти інтерв'ю й у Зеленського. Хотів, але не взяв. 

Багато речей, які могли здатися українським глядачам недоречними та очевидними, для більшості американської аудиторії такими не є. Тож у своїх відповідях Зеленський вдало розвіяв міфи та пропагандистські штампи, які Путін та його посіпаки постійно повторюють вже 10 років: про "один народ", "фашистський режим" в Києві, "хунту", утиски російської мови, церкви і т.д. 

Друга цільова група цього інтерв'ю - десятки, якщо не сотні мільйонів прибічників Дональда Трампа як у США, так і поза їх межами (включно з Україною), які щиро вірять його передвиборчим обіцянкам покласти край російсько-українській війні чи не у перший день після отримання повноважень (і в цьому сенсі таймінг інтерв'ю Зеленського так само влучний, адже вже не зможе бути "перебитий" інтерв'ю Путіна до цього моменту). Президент України докладно й аргументовано описав, чому буде складно зупинити війну без надання достатніх гарантій безпеки Україні, аби вона почалася знов ані через умовні три місяці після "заморозки", ані через 4 роки після завершення президентського терміну Трампа.

В цьому контексті вкрай доречним виглядав розбір "ефективності" Будапештського меморандуму, який не виконувався його підписантами, включно зі США.

Як виявилося, єдиний інструмент забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України, прописаний в цьому документі - початок консультацій США, Великої Британії, РФ та України - не був реалізований з 2014 року, навіть після офіційного звернення України до лідерів цих держав. Впевнений, що для абсолютної більшості американських та європейських глядачів ця інформація була абсолютно новою. Можливо, і для багатьох українців, які готові вже сьогодні на припинення війни за будь-яких умов.

Загалом, пролунали ключові позиції України на шляху завершення війни не лише з погляду українських національних інтересів, але й особистих інтересів для Дональда Трампа та ризиків для його президентської спадщини. Зеленський дав чудову консультацію персонально Трампу: як не потрапити до путінських "пасток" напередодні можливого початку перемовин з Путіним, зустріч з яким нібито вже готується.

По-друге, Зеленський дав відповіді на запитання, які формували мейнстримні комунікаційні наративи всередині США щодо України впродовж останніх двох років: "тотальна" корупція та нібито "розкрадання" американської допомоги.

Він озвучив і конкретні цифри цієї допомоги з боку США, і скільки реально доходило до України, а скільки залишалося в Америці й працювало на розвиток саме американської економіки.

І де насправді слід шукати цю корупцію насамперед... Зеленський також спростував російський наратив про власну "керованість" з боку олігархів, або окремих членів його команди.

По-третє, враховуючи походження та місце народження самого Фрідмана та його батьків, так само як і поважне ставлення з боку інтерв'юера до Зеленського, формат цієї бесіди аж ніяк не нагадував допит (як це могло би статися в інтерв'ю тому самому Карлсону, м'яко кажучи, політично заангажованому іншою стороною війни). 

Хоча всі "больові" питання були поставлені, в цілому це інтерв'ю більше нагадувало дружню та відверту бесіду - з використанням штучного інтелекту для перекладу одразу з трьох мов, якими користувалися учасники інтерв'ю, обговоренням тем, спрямованих у майбутнє (реверанси в сторону Маска, його компаній та його амбіцій щодо підкорення космосу, подяку за користування "Старлінк" тощо), а не боротьби за минуле та історичну спадщину (малозрозумілу американським платникам податків).

Таким чином, головні цілі та завдання, які стояли перед Зеленським напередодні цього інтерв'ю - донесення до Трампа, його оточення та американської аудиторії власного бачення умов остаточного завершення війни, а не тимчасової її "заморозки", вплив на думку Вашингтонського істеблішменту та американських виборців щодо справедливих умов її завершення, складнощів цього процесу та розвінчування багатьох кремлівських пропагандистських наративів - вважаю, були досягнуті в тих межах, які дозволяли формат та хронометраж.

Максим Ялі, аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки