Україна проти рашизму: нове законодавство для протидії російській пропаганді

Народні депутати продовжують формувати законодавство стосовно протидії виправданню агресії проти України та російській пропаганді. 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України № 2265-ІХ “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну”.

9 червня цей Закон нарешті підписав Президент та він набув чинності. Закон впроваджує низку нових обмежень на поширення інформації, зокрема символіки російського вторгнення.

Заборона символіки вторгнення може бути виправданою у контексті захисту національної безпеки в умовах російської агресії, оскільки її широко використовують для пропаганди війни та закликів до геноциду. Втім, законодавство потребує калібрування механізмів притягнення до відповідальності, адже норми щодо заборони пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму суттєво перегукуються з прийнятими раніше нормами про заборону колабораціонізму та виправдання російської агресії, а також із загальними нормами щодо заборони пропаганди війни. Ці термінологічні перетини можуть створити ризик неналежного правозастосування. Також при запровадженні кримінальної відповідальності за пропаганду російського режиму має бути врахований принцип пропорційності щодо встановлення та застосування відповідальності.

Що таке пропаганда російського режиму?

Законодавці визначили декілька типів інформації, поширення якої вважатиметься забороненою пропагандою російського режиму, який описується як нацистський та тоталітарний. Забороненим контентом тепер визначатиметься:

• підтримка або виправдання злочинного характеру діяльності Російської Федерації та її органів, що діють проти України;
• публічне заперечення злочинного характеру збройної агресії Російської Федерації проти України;
• публічне використання символіки воєнного вторгнення російського режиму в Україну;
• поширення продукції, що містить таку символіку, в Україні та за кордоном.

Варто зазначити, що частина із цих заборон вже містилася у подібних формулюваннях у змінах до Кримінального кодексу України та профільного медійного законодавства, прийнятих у березні. Тож змістовно новою для цього закону є деталізація заборони на використання символіки вторгнення.

Як тепер бути Z симVолікою?

До символіки російського воєнного вторгнення віднесені латинські літери “Z”, “V” (окремо або при заміні цими літерами кириличних літер “З”, “С”, “В”, “Ф” чи інших з візуальним акцентом на літерах), а також офіційна або неофіційна символіка різноманітних підрозділів збройних сил Російської Федерації.

Така символіка вважається використаною, якщо вона розміщена на носіях публічного простору (реклама, друковані матеріали, транспорт, одяг тощо), у місцях проведення масових заходів, у агітаційних матеріалах. Утім, прийнятий закон дозволяє використовувати цю символіку в окремих випадках. Її використання буде правомірним:

• у творах та матеріалах (зокрема рекламі та агітації), поширених з метою засудження російського воєнного вторгнення в Україну, якщо ця мета виражена в очевидній формі;

• на фото та у матеріалах медіа, якщо вони фіксують факт російської агресії, її виправдання та не спрямовані на підтримку, пропаганду або виправдання збройної агресії чи маніпулювання суспільною свідомістю задля створення позитивного образу Росії;

• • у торговельних марках, заявлених на реєстрацію або вже зареєстрованих до 24 лютого 2022 року, або у торговельних марках, що визнані у встановленому законом порядку добре відомими до 24 лютого 2022 року;
  • на трофейній техніці, що використовується українськими військовими силами та правоохоронними органами;
  • для визначення номіналів поштових марок України, якщо такі знаки поштової оплати введені в обіг до 24 лютого 2022 року;
  • в експозиціях музеїв, тематичних виставках, а також бібліотечних фондах;

• у процесі наукової діяльності, включно під час наукових досліджень та поширення їх результатів;

• під час викладення або реконструкції історичних подій;

• у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру.

Яку відповідальність пропонують встановити за поширення пропаганди?

Прийнятий закон передбачає, що особи, які не виконують вищезазначені вимоги, нестимуть відповідальність відповідно до закону. Водночас, відповідальність положеннями цього закону передбачена лише для телерадіомовників у розмірі 25% від ліцензійного збору. Користувачі, що поширюватимуть інформацію в мережі, станом на сьогодні відповідатимуть лише за чинними нормами Кримінального кодексу, що містять подібні склади злочинів: щодо колабораційної діяльності (стаття 111-1) та виправдання чи визнання правомірною агресії (стаття 436-2).

Наразі у Верховній Раді зареєстрований проєкт Закону № 7215 про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо відповідальності за пропаганду російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку Російської Федерації як держави терориста. Фактично саме цим законопроєктом передбачається відповідальність за порушення прийнятого закону, і він досі опрацьовується Комітетом з питань правоохоронної діяльності.

Законодавці пропонують додати нову статтю до Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність як за пропаганду російського режиму, так і за використання забороненої символіки держави-терориста. Серед санкцій – обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років, з конфіскацією майна або без такої, а за наявності кваліфікуючих ознак (серед яких використання медіа) – до 10 років позбавлення волі.

Чи правомірними є такі обмеження?

З огляду на те, що російська агресія не припиняється та продовжує забирати життя тисяч українців, а з боку представників органів влади РФ все частішають заклики до геноциду проти українського народу, Цифролаба вважає заборону на поширення пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму виправданою для захисту національної безпеки і такою, що відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту свободи вираження поглядів, зокрема статті 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка забороняє поширення пропаганди війни.

Законодавець спробував визначити низку винятків із заборони використання символіки вторгнення, що є позитивом, однак міг би більш чітко окреслити у законодавстві можливість її використання у мистецьких та сатиричних творах, які не завжди можуть підпадати під категорію творів, у яких однозначно засуджується агресія.

Водночас, Цифролаба звертає увагу, що публічне заперечення злочинного характеру війни проти України з боку Росії, що є складовою частиною “пропаганди російського неонацистського тоталітарного режиму” у законі №2265-ІХ, накладаються із раніше прийнятими законами, що може створити суттєві проблеми у правозастосуванні та суперечить вимогам правової визначеності. Зокрема, законодавство про колабораціонізм кримінально караним визнає “публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України”. Нещодавно впроваджена стаття 436-2 КК також криміналізує “виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікацію її учасників”.

Подібні проблеми виникають і в законодавстві, що регулює телебачення і радіомовлення. Відповідні норми мають бути узгоджені між собою задля більш ефективного впровадження. При цьому, варто також звернути увагу на необхідність забезпечення принципу пропорційності при встановленні та застосуванні відповідальності за порушення.

Джерело: dslua.org