Названо рибу, яка може жити понад 400 років: вчені сильно недооцінювали її вік

У Північній Америці є риба, яка може виростати такою ж довгою та важкою, як найвищі люди. Вважалося, що ці річкові та озерні "монстри" можуть жити 150 років. Однак тепер вчені припускають, що насправді вони можуть доживати і до 400 років. Про це пише IFLScience.

"Науковці давно визнають, що озерні осетри належать до найстаріших прісноводних риб Північної Америки. Але нове дослідження свідчить, що вони можуть жити набагато довше, ніж вважалося раніше. Ці риби є живим зв’язком з історією", - каже доцент кафедри рибальства та дикої природи Університету штату Мічиган Скотт Колборн.

Як розповіли у виданні, оцінка у 150 років ґрунтувалася на дослідженні 1963 року, але деякі науковці сумнівалися, чи цей показник є типовим для озерних осетрів, чи він просто відображає крайній верхній показник. Тому загалом вважалося, що більшість осетрів ніколи не досягає такого віку.

Цю оцінку отримали за допомогою методу визначення віку за поперечним зрізом променя плавця. Він полягає у підрахунку шарів кісткової тканини у передньому промені грудного плавця.

"Хоча це прямий метод, він не обов’язково дає точний результат, оскільки резорбція кісткової тканини може призводити до втрати деяких кілець росту", - пояснили у статті.

У новому дослідженні спробували отримати більш динамічне уявлення про тривалість життя осетрів, використавши показники приросту, визначені за даними повторного вилову риби, яку раніше позначали. По суті, дослідники ловили рибу, вимірювали її, а потім ловили знову. І так багато разів.

Потім ці дані завантажили в модель, яка могла прогнозувати швидкість росту, те, як ця швидкість сповільнюється з часом, і зрештою оцінити очікувану тривалість життя осетрів із п’яти популяцій у районі Великих озер.

Як ідеться у статті, для цього знадобилися десятиліття польових досліджень, але результати виявилися приголомшливими. Модель показала, що оцінюваний вік самця озерного осетра завдовжки 160 сантиметрів становить від 90 до 279 років. Тим часом вік самиці завдовжки 180 сантиметрів оцінювався в межах від 99 до 427 років.

Ці цифри дозволяють осетрам претендувати на звання одних із найдовгоживучіших риб, відомих науці, поряд із гренландськими акулами, зауважили автори.

Наразі цей титул зберігають гренландські акули, оскільки вчені визначали їхній вік за реальною тканиною цих риб. Натомість оцінки віку осетрів поки що залишаються саме оцінками.

За словами учених, потрібні подальші дослідження, щоб встановити, чи можуть якісь популяції осетрів зрівнятися з гренландськими акулами або перевищити їхню тривалість життя, яку оцінюють приблизно у 400 років. Але в результатах щодо осетрів є ще одна дивовижна деталь.

Колборн розповів про "момент, від якого йдуть мурашки по шкірі". За його словами, він ма розмову з представником однієї із племінних громад, який брав участь у тривалому зборі даних. Ця людина сказала йому, що знання корінних народів давно свідчать про те, що озерні осетри можуть жити близько 400 років.

"Ось ми використовували сучасні аналітичні підходи, і вони привели нас до того, що корінні громади знали давно, – ці риби живуть неймовірно довго", – сказав Колборн.

Розуміння справжньої тривалості життя видів є надзвичайно важливим для розроблення ефективних стратегій їхнього збереження, пише видання. Якщо істота живе століттями, це означає, що її життєвий цикл охоплює величезні часові масштаби. Через це втрата особин до того, як вони досягнуть піку свого репродуктивного потенціалу, може стати нищівною для виживання всієї популяції.

Окрім демонстрації цінності довгострокового збереження, моніторингу та наукових досліджень, це також нагадування про те, що вплив людини може мати наслідки, які триватимуть століттями. Тому навіть до озерних "монстрів" Землі потрібно ставитися з великою обережністю.

Раніше УНІАН писав, що в Англії врятували тисячі риб після того, як пʼятикілометрова ділянка річки Моул зникла у карстовій вирві. Працівники Агентства з охорони навколишнього середовища застосували метод, відомий як електрориболовля, аби оглушити риб та виловити їх у сітки, після чого перенести у безпечніші води вище за течією.