Історія справи

Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №639/3599/18
Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №639/3599/18
Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №639/3599/18

УХВАЛА

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 639/3599/18

Провадження № 14-647 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до керівника апарату Жовтневного районного суду м. Харкова ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання незаконними дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, завданої корупційним порушенням

за касаційною скаргою позивачки на постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року і

встановила:

у липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила:

- поновити її конституційне право на доступ до правосуддя, порушене керівником апарату Жовтневного районного суду м. Харкова ОСОБА_2 через порушення, пов'язані із корупцією та з ознаками кримінальних порушень, передбачених статтями 356, 364, 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000,000 грн з подальшим регресом із винної особи відповідно до вимог статті 68 антикорупційного закону.

Мотивувала позов такими обставинами:

- 23 лютого 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 грудня 2017 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за антикорупційною заявою.

Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження судового розгляду;

- на порушення Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173) справа не розподілена на час подання цієї заяви;

- відповідальність за вчинення зазначеного корупційного правопорушення несе відповідачка як керівник апарату суду;

- шкоду, завдану корупційним правопорушенням, визначеним статями 356, 364, 367 КК України, оцінює у 50 000,00 грн.

14 листопада 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова постановив ухвалу, в якій відмовив у відкритті провадження у справі.

Суд вважав, що правовідносини, які регулює Закону України "Про запобігання корупції", не відносяться до цивільних. Питання цивільно-правової відповідальності в порядку, визначеному Закону України "Про запобігання корупції", можуть вирішуватися в межах кримінального судочинства, розгляду матеріалів притягнення особи до адміністративної відповідальності. В порядку цивільного судочинства притягнення особи до цивільно-правової відповідальності може розглядатися виключно після притягнення особи до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Отже, питання про притягнення особи до відповідальності щодо правовідносин, які регулюються Законом України "Про запобігання корупції", в межах заявлених позивачкою вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

27 лютого 2019 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, в якій залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

Мотивував ухвалу таким:

- здійснення відповідальними особами заходів, пов'язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу, та відповідними посадовими особами судової установи;

- здійснення керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов'язаних з судовим розглядом справи, взагалі не може бути самостійним предметом судового розгляду. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2018 року в справі № 820/5586/16 та у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 826/14690/17.

У квітні 2019 року позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. Просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та направити справу для належного розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції або ухвалити нове рішення у справі. Вказує, що оскаржені судові рішення були постановлені з порушенням норм процесуального права.

Касаційну скаргу обґрунтовує так:

- апеляційний суд прийняв постанову за відсутності позивачки;

- апеляційний суд не керувався чинними нормами антикорупційного законодавства, натомість застосовував положення Кодексу адміністративного судочинства України та ЦПК України. Проте необхідно було застосовувати положенням Закону України "Про запобігання корупції", Цивільної конвенції по боротьбі з корупцією від 4 листопада 1999 року, Кримінальної конвенції про боротьбу із корупцією від 27 січня 1999 року, Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року.

17 квітня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою позивачки.

2 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до судового розгляду.

9 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивачка оскаржує постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України (із змінами відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" від 2 жовтня 2019 року № 142-IX, який набрав чинності 19 жовтня 2019 року; далі - ~law17~)справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, касаційна скарга, передана до набрання чинності ~law18~, проте не прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності ~law19~.

Пункт 3 частини 6 статті 403 ЦПК України передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вже висловлювала позицію щодо юрисдикції суду у подібних до справи № 639/3599/18 правовідносинах.

Зокрема, у справі № 521/18287/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли з позовом щодо розподілу позовної заяви в автоматизованій системі документообігу суду звертається особа, чий позов не було розподілено у встановленому законом порядку, цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. пункти 30-31 постанови від 8 травня 2018 року).

Близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 815/5933/15.

У справі № 639/3599/18 суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які б могли вплинути на застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду у вказаних справах. Отже, розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним.

Відповідно до частини 6 статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала у своїх постановах висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах, то справу № 639/3599/18 необхідно повернути на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 6 статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

1. Справу за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Жовтневного районного суду м.

Харкова ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, завданої корупційним порушенням, за касаційною скаргою позивачки на постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року повернути на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М.

Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С.

Золотніков