Історія справи

Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №592/11983/18
Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №592/11983/18
Ухвала КЦС ВП від 13.08.2019 року у справі №592/11983/18
Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №592/11983/18

УХВАЛА

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 592/11983/18

Провадження № 14-638цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні власністю та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (далі також - Управління ДАБІ) про зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою позивача на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 2 липня 2019 року і

встановила:

21 серпня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив усунути перешкоди в користуванні ним домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 196,6 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м та лазню, що знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_1 (далі - об'єкти самочинного будівництва).

Позов мотивував такими обставинами:

- він є власником 45/100 частин будинку АДРЕСА_1 та відповідної частини земельної ділянки за вказаною адресою;

- власником сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_1 є відповідач;

- відповідач на своїй земельній ділянці побудував об'єкти, які є самочинним будівництвом, оскільки жодних дозвільних документів не отримав;

- самочинне будівництво проведено з порушенням норм ДБН 360-92* "Містобудування". Вказане призвело до того, що:

дощова та снігова вода з дахів об'єктів самочинного будівництва, які мають нахил в бік земельної ділянки позивача, стікає на територію вказаної земельної ділянки та скупчується, що, у свою чергу, призводить до відсирювання стін будинку позивача;

велика кількість снігу, яка скупчується на дахах об'єктів самочинного будівництва у зв'язку з їх великою площею, згодом падає на подвір'я позивача та протягом досить тривалого часу не тане у зв'язку з тим, що самочинно збудована двоповерхова споруда постійно затінює подвір'я позивача;

численні віконні отвори, які виходять в бік земельної ділянки позивача, порушують приватний характер життєдіяльності мешканців будинковолодіння позивача;

- все вказане вище створює перешкоди позивачу у користуванні його власністю.

22 серпня 2018 року Ковпаківський районний суд м. Суми постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі за позовною заявою позивача.

26 жовтня 2018 року Управління ДАБІ подало позовну заяву, у якій просило відповідача знести за власний рахунок "самочинно збудовані будівлі в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1".

Управління ДАБІ мотивувало позов такими обставинами:

- на підставі звернень ОСОБА_3. Управління ДАБІ провело позапланову перевірку виконання будівельних робіт з будівництва будівель за адресою: АДРЕСА_1;

- у ході перевірки Управління ДАБІ встановило, що житловий будинок та лазня за цією адресою самочинно збудовані у 2009 року, проектна та дозвільна документація щодо будівництва цих об'єктів відсутня;

- відповідач не виконав вимоги припису про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складеного за результатами цієї перевірки, та притягнутий до адміністративної відповідальності.

19 листопада 2018 року Ковпаківський районний суд м. Суми постановив ухвалу, якою залучив Управління ДАБІ до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги, та прийняв до розгляду її позовну заяву.

12 березня 2019 року Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалив рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовив, а вимоги Управління ДАБІ задовольнив.

Мотивував рішення так:

- позивач не довів, яким чином об'єкти самочинного будівництва перешкоджають йому користуватися своїм майном;

- разом з цим обґрунтованими є доводи та заявлені вимоги Управління ДАБІ, які не спростовані відповідачем у передбачений законом спосіб, та підтверджуються документами у справі;

- аргументи позивача стосовно висновку будівельно-технічного дослідження № 961 від 23 березня 2017 року про те, що не здані в експлуатацію житловий будинок та лазня на АДРЕСА_1 відповідають будівельним, пожежним і санітарним нормам, не доводять, що ці будівлі не є самочинно збудованими.

2 липня 2019 рокуСумський апеляційний суд прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Управління ДАБІ скасував, провадження у цій частині закрив; рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову так:

- позивач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надав, а тому рішення суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні є законним та обґрунтованим;

- спірні ж правовідносини за позовом Управління ДАБІ обумовлені реалізацією останнім передбачених законами України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Крім того, звертаючись з позовом до суду про знесення самочинно збудованих будівель, суб'єкт владних повноважень діє в інтересах громади та невизначеного кола осіб з метою захисту від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів. Спір у цій справі, який виник за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

У серпні 2019 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні вимог і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржиться на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Мотивує касаційну скаргу так:

- суди попередніх інстанцій не в повному обсязі і не всебічно з'ясували обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог;

- суди першої та апеляційної інстанцій протиправно відмовили позивачу у задоволенні клопотань про призначення судової експертизи;

- коли спори стосуються права власності осіб, а орган місцевого самоврядування вступає вже в існуючий спір, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що такий спір є цивільно-правовим за своїм змістом і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

6 вересня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження.

19 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

7 жовтня 2019 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення. Указує, що доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

9 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на час вирішення питання про передачу справи, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду мотивував свою ухвалу тим, що у цій справі оскаржується рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанціїпро усунення перешкод в користуванні власністюз підстав порушення правил предметної юрисдикції, а доводи заявника відповідно до статті 403 ЦПК України є безумовною підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17 жовтня 2019 року справа № 592/11983/18 передана Великій Палаті Верховного Суду.

19 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України від 2 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (далі - ~law8~), яким частина 6 статті 404 ЦПК України викладена в новій редакції, згідно з якою якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що висновок щодо юрисдикційності спору у правовідносинах, подібних до правовідносин у цій справі, вже висловлений.

29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 520/9778/13 (провадження № 14-132цс19). У цій справі у липні 2013 року Інспекція ДАБІ в Одеській області, правонаступником якої є Департамент ДАБІ в Одеській області, подала позов, у якому просила зобов'язати фізичну особу знести за власний рахунок самовільно збудований п'ятиповерховий будинок. У квітні 2018 року інша фізична особа як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, також звернулася з позовом, у якому просила усунути небезпеку життю, здоров'ю, заподіяння майнових збитків, усунути перешкоди у користуванні майном шляхом заборони експлуатації об'єкта самочинного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_4, застосувати правові наслідки такої заборони, вказавши, що така заборона є підставою для: скасування реєстрації мешканців квартир № 1-53 у вказаному будинку; заборони надання технічних умов, укладання договорів на постачання послуг газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу на цей об'єкт самочинного будівництва Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Одесагаз"; розірвання договорів з ОСОБА_4, припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та електропостачання об'єкта (об'єктів), що знаходиться на АДРЕСА_4, з організаціями: філія "Інфоксводоканал ", ПАТ "Одесаобленерго". Визнати недійсними: технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_4, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "ОР БТІ" від 8 серпня 2014 року; висновок щодо технічної можливості поділу житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_4, а також технічні паспорти на квартири АДРЕСА_4, розроблені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКЦ "Правопроект" згідно з договором від 12 листопада 2014 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, провадження у справі в частині позовних вимог Департаменту ДАБІ в Одеській області закрив та продовжив розгляд справ за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині вимог позову Інспекції ДАБК в Одеській області, правонаступником якої є Департамент ДАБІ в Одеській області, оскільки спір в цій частині заявлених вимог є публічно-правовим, виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта на підставі частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловила у своїй постанові висновок щодо юрисдикції суду у правовідносинах, подібних до тих, що мали місце у цій справі № 592/11983/18, обґрунтування, наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 жовтня 2019 року, з огляду на чинну редакцію частини 6 статті 403 ЦПК України, не дає підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 592/11983/18.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недоцільність прийняття до розгляду справи № 592/11983/18.

Керуючись частиною 6 статті 404 ЦПК України у редакції ~law10~, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

1. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 2 липня 2019 року повернути на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М.

Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С.

Золотніков