Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.02.2019 року у справі №497/889/17
Ухвала ВП ВС від 21.11.2019 року у справі №497/889/17

УХВАЛА

18 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 497/889/17

Провадження № 14-669цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання здійснити звірку про рух коштів за двома рахунками та стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року (у складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М. ),

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що 09 липня 2013 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 15 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви про погодження з Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами банку, викладеними на офіційному сайті www. privatbank. ua.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 06 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 25 тис. 446 грн 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 6 тис. 027 грн 33 коп. ; відсотки за користування кредитом - 16 тис. 808 грн 09 коп. ; пеня - 923 грн 58 коп. ; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1 тис. 187 грн 95 коп., яку ПАТ
КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання здійснити звірку про рух коштів за двома рахунками та стягнення заборгованості.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що за пропозицією працівника ПАТ КБ "ПриватБанк" у магазині "Продмаг № 8", який знаходиться за адресою: вулиця Толбухіна 185, село Залізничне, Болградський район, Одеська область, було встановлено РOS-термінал OptimumT 4230 № 803481576132, за яким покупці магазину розраховувались платіжними картами за придбаний товар.

Однак, із 02 вересня 2016 року гроші перестали зараховуватись на рахунок № НОМЕР_1, а всього за період з вересня по листопад 2016 року на рахунок ОСОБА_1 не було зараховано кошти у сумі 33 тис. 471 грн 84 коп.

Посилаючись на те, що її звернення до банку з цього питання ігноруються, ОСОБА_1 просила здійснити звірку руху коштів за двома рахунками та стягнути суму заборгованості з банку на свою користь.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" та зустрічний позов ОСОБА_1 було об'єднано в одне провадження.

В січні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну підстав позову та посилаючись на вищенаведені факти просила провести взаємозалік позовних вимог та визнати грошові зобов'язання сторін припиненими (т. 1, а. с. 158-161).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 23 травня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою взаємозаліку заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" та заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" перед ОСОБА_1 здійснити звірку руху коштів за двома розрахунковими рахунками, відкритими на ім'я ОСОБА_1, а саме: 1) за кредитним договором від 09 липня 2013 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, за яким остання має заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк"; 2) № НОМЕР_1, що був відкритий за заявою ОСОБА_1 від 15 липня 2013 року як фізичної особи-підприємця, за яким ПАТ
КБ "ПриватБанк" має заборгованість перед ОСОБА_1. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для задоволення первісного та зустрічного позовів у частині стягнення коштів з відповідачів, оскільки позовні вимоги про стягнення коштів, що були заявлені як позивачем за первісним позовом, так і позивачем за зустрічним позовом, заявлені передчасно, не доведені належними та допустимим доказами щодо розміру цих сум.

Тому підлягає задоволенню лише вимога позивача за зустрічним позовом щодо зобов'язання банку здійснити звірку руху коштів за двома розрахунковими рахунками, відкритими на ім'я ОСОБА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 травня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання здійснити звірку про рух коштів за двома рахунками та стягнення заборгованості скасовано. Провадження у справі за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_1 закрито.

Закриваючи провадження апеляційний суд виходив з того, що правовідносини за цим позовом випливають із підприємницької діяльності ОСОБА_1, яка є фізичною особою-підприємцем та відповідно до статей 2, 12 ГПК України належать до юрисдикції господарських судів.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року рішення Болградського районного суду Одеської області від 23 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку від 09 липня 2013 року у розмірі 24 тис. 523
грн 37 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 6 тис. 027 грн 33 коп. ; відсотки за користування кредитом - 16 тис. 808 грн 09 коп. ; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1 тис. 187 грн 95 коп. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі.

Крім того, справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду стала підсудна іншому суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 рокусправу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що касаційна скарга містить доводи про порушення судом правил суб'єктної юрисдикції при вирішенні позовних вимог фізичної особи-підприємця до банку про зобов'язання здійснити звірку про рух коштів та стягнення заборгованості.

24 жовтня 2019 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду.

Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства та щодо визначеного кола правовідносин. Її завданням є розмежування компетенції різних ланок судової системи (загальних, господарських і адміністративних судів) та різних видів судочинства (цивільне, кримінальне, адміністративно-деліктне, господарське і адміністративне) між собою. Таке розмежування здійснюється за певними критеріями - передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про неправильне застосування судом норм процесуального права, що встановлюють правила предметної та суб'єктної юрисдикції (тобто норм, що визначають розгляд справ за правилами певного виду судочинства), як і посилань на такі норми.

Згідно з частиною 6 статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Оскільки наведені обставини не дають підстав для висновку про оскарження ОСОБА_1 рішень судів попередніх інстанцій саме у зв'язку з порушенням цими судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року, необґрунтованими, у зв'язку з чим справа підлягає поверненню на розгляд цієї колегії відповідно до частини 6 статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Повернути справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання здійснити звірку про рух коштів за двома рахунками та стягнення заборгованостіна розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л.

Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна О. С. Золотніков О. Г. Яновська