ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року м. Київ К/800/25759/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017

у справі № 826/1209/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Текстиль" (Товариство)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 25.10.2012 № 0003082250/13009; від 29.12.2012 № 0004202250/13319 та № 0004212250/13320.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.

Києві від 25.10.2012 № 0003082250/13009; від 29.12.2012 № 0004202250/13319 та № 0004212250/13320.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку Товариства сум грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 04.10.2012р. № 4773/2250/37117011 та від 12.12.2012р. № 6992/2250/37117011. Згідно з висновками акту від 04.10.2012р. Товариство порушило норми пункту 138.2 ст. 138, пунктів 198.3,198.6 ст. 198, пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищені витрати на загальну суму 32362524,00 грн. за 3-й та 4-й квартали 2011 року та податковий кредит у податковому обліку за серпень, жовтень 2011 року на загальну суму 6472504,00 грн. за наслідками безтоварних господарських операцій із поставки від ПП "Гормезис" товару, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7443381,00 грн. у податковому обліку за 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року та ПДВ за серпень, жовтень 2011 року на 6472504,00 грн. За висновками акту від 12.12.2012р. позивач порушив норми пунктів 198.3,198.6 ст. 198, пунктів 201.4.201.6 ст.201 ПК: завищено податковий кредит у податковому обліку за вересень 2011 року на загальну суму 3624089,00 грн. за наслідками безтоварних господарських операцій із поставки товару від ПП "Гормезис", у результаті чого занижено ПДВ за вересень 2011 року на 3624089,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно Товариства прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. № 0003082250/13009 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 3624089,00 грн. за основним платежем та на 906022,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від
29.12.2012р. : № 0004202250/13319 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7443381,00 грн. за основним платежем та № 0004212250/13320 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 6472504,00
грн. за основним платежем та на 3236252,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП "Гормезис" товару (тканини) на адресу позивача виписані накладні та податкові накладні; на підставі яких позивач задекларував суми витрат та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-УІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктів
201.4.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (підпункт 198.6 цієї статті).

При статтями 236, 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства Україниодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку Товариства сум витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ПП "Гормезис", ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки. Такий висновок ДПІ обґрунтований відсутністю цього товариства за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки зокрема; також посилається на те, що підписи у документах, виписаних за наслідками господарських операцій від імені ПП "Гормезис" підписані не ОСОБА_2, який вказаний директором ПП "Гормезис" в ЄДРПОУ, а іншою особою.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: належно завірених копій договору купівлі-продажу від 08.07.2011 № 253, накладних, податкових накладних, банківських виписок, доказів транспортування товару позивачу, (договір про надання транспортних послуг від 04.01.2011 № Т-04-01-11, укладений позивачем із ТОВ "ЛГЗ "Тетерів", товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) за встановлення у судовому процесі факту наявності у позивача складських приміщень за адресою: м.

Київ, вул. Сортувальна, 2 та вул. Т.Драйзера, 8, допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_2, який підтвердив факти укладення договору із позивачем, особистого підпису ним документів, складених за наслідками господарських операцій з позивачем, в тому числі податкових накладних, за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували факт реального характеру поставки позивачу від ПП "Гормезис" товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини 2 ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236, 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписІ.В.

Приходько