Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2019 року у справі №569/9305/18

УХВАЛА

29 березня 2019 року

м. Київ

справа № 569/9305/18

провадження № 61-6229ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення ненарахованої заробітної плати та інших виплат, які відносяться до додаткової заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до Національного банку України, у якому просив:

- визнати дії Національного банку України із зменшення посадового окладу ОСОБА_1 відповідно до наказів відповідача від 22 квітня 2016 року № 1703-к та від 31 березня 2017 року № 960-к незаконними;

- стягнути з Національного банку України на його користь різницю в посадових окладах за період з 22 квітня 2016 року по 10 листопада 2017 року в розмірі 35
719 грн;

- стягнути з Національного банку України на його користь різницю між невиплаченою та належною до виплати одноразовою грошовою допомоги при звільненні в розмірі 7 070 грн;

- зобов'язати Національний банк України здійснити перерахунок та виплату індексації оплати праці за період з 22 квітня 2016 року по 10 листопада 2017 року, виходячи з посадового окладу, встановленого наказом НБУ від 01 жовтня 2015 року № 294-к в розмірі 8 200 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

У березні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_1 до Національного банку України є стягнення грошових коштів у розмірі 42 789 грн, у зв'язку з чим ціна позову у справі № 569/9305/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено вимоги немайнового характеру, а саме: визнання дій Національного банку України із зменшення посадового незаконними та зобов'язання Національний банк України здійснити перерахунок та виплату індексації оплати праці.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення ненарахованої заробітної плати та інших виплат, які відносяться до додаткової заробітної плати, відмовити.

Суддя М. Є. Червинська