Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.05.2021 року у справі №369/11705/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 369/11705/18

провадження № 61-8651ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1, стягувач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Лисенка Сергія Олексійовича,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення (постанови) та дії приватного виконавця, у якій просив:

визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. неправомірними дії щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 369/5635/17, виданого 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області;

визнати рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича по виконавчому провадженні ВП № 57138329 за виконавчим листом № 369/5635/17, виданим 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 110 204,52 грн та суми судового збору у розмірі 1
102,05 грн неправомірними, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57138329 від 04 вересня 2018 року; постанову про арешт майна боржника ВП № 57138329 від 04 вересня 2018 року; постанову про арешт майна боржника ВП № 57138329 від 05 вересня 2018 року; постанову про арешт коштів боржника ВП № 57138329 від 18 вересня 2018 року; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 57138329 від 18 вересня 2018 року та скасувати їх;

зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. повернути стягнуті на підставі виконавчого листа № 369/5635/17, виданого 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області грошові кошти в сумі 123 506,25 грн власнику ОСОБА_1;

відповідно до статті 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу суду щодо розслідування правоохоронними органами факту підроблення виконавчого листа № 369/5635/17, виданого 27 червня 2018 Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Скарга обґрунтована тим, що на виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 110 204,52 грн та суми судового збору у розмірі 1 102,05 грн видано виконавчий лист № 369/5635/17 від 27 червня 2018 року. Однак боргу перед ОСОБА_3 ОСОБА_1 не має, а ОСОБА_3 має заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 33 000,00 грн.

09 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки не був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, через неправильну вказівку ОСОБА_3 адреси ОСОБА_1. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року не набрало законної сили, а виконавчий лист видано помилково. Зазначає, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили та виданого на підставі нього виконавчого листа з відміткою про набрання законної сили не може ставити під сумнів законність дій державного виконавця щодо проведення виконавчих дій, оскільки воно було обов'язковим для виконання державним виконавцем та для учасників виконавчого провадження відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відсутні будь-які докази, що зазначений виконавчий лист не підлягає виконанню або сумніви щодо його легітимності. Роз'яснив ОСОБА_1 право повороту стягнутих з нього за рішенням суду грошових коштів.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні скасування постанов та ухвалено в цій нове судове рішення про часткове задоволення скарги.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. про відкриття виконавчого провадження ВП №57138329 від 04 вересня 2018 року за виконавчим листом № 369/5635/17, який видано 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 110 204,52 грн та суми судового збору у розмірі 1 102,05 грн.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. про арешт майна боржника ВП №57138329 від 04 вересня 2018 року.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. про арешт майна боржника ВП № 57138329 від 05 вересня 2018 року.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. про арешт коштів боржника ВП №57138329 від 18 вересня 2018 року за виконавчим листом №369/5635/17, який видано 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 57138329 від 18 вересня 2018 року.

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Апеляційний суд частково погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 369/5635/17, виданого 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, та зобов'язання приватного виконавця повернути стягнуті на підставі цього виконавчого документа грошові кошти в сумі 123 506,25 грн власнику ОСОБА_1.

Частково задовольняючи вимоги скарги, суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що виконавче провадження відкрито щодо виконання судового рішення, яке не набрало законної сили. ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення, і повідомлено приватного виконавця про її наявність, а в подальшому подано апеляційну скаргу на заочне рішення.

Приватний виконавець за наявності інформації про оскарження заочного рішення не мав права виносити постанови (крім постанови про закриття виконавчого провадження), а винесені ним постанови порушують права та свободи ОСОБА_1.

Зазначив, що внаслідок вчинених приватним виконавцем виконавчих дій відбулося виконання рішення суду, яке не набрало законної сили та у подальшому скасовано судом касаційної інстанції.

29 березня 2021 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови не вирішено питання щодо стягнення на його користь безпідставно стягнутих за вказаним виконавчим листом з нього кошти в сумі 123 506,25 грн, в тому числі стягнуті із ОСОБА_3 кошти у сумі боргу у розмірі 110 204,52 грн та судового збору у розмірі 1 102,05 грн, а також щодо стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. кошти в сумі основної винагороди приватного виконавця 11 130,65 грн та витрат виконавчого збору у розмірі 1
069,03 грн. Також просить роз'яснити значення слів "В іншій частині ухвалу залишити без змін", вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є неповною.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час прийняття постанови Київським апеляційним судом від 02 лютого 2021 року вирішено та розглянуто всі вимоги скарги ОСОБА_1, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття додаткової постанови у даній справі. Вимоги щодо стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С. О. коштів основної винагороди приватного виконавця в сумі 11 130,65 грн та витрат виконавчого збору у розмірі 1 069,03 грн ОСОБА_1 не заявлялись в скарзі, не були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткової постанови.

21 травня 2021 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у вказаній справі в частині незадоволених вимог скарги, яка не відповідала вимогам статті 392 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк (десять днів з моменту отримання ухвали суду) для усунення недоліків касаційної скарги. Запропоновано особі, яка подала касаційну скаргу надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

07 червня 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 усунув зазначені недоліки касаційної скарги, надіслав квитанцію, що підтверджує сплату судового збору.

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Разом з касаційною скаргою подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Заява мотивована тим, що оскарженою постановою апеляційного суду від 02 лютого 2021 року не розглянуті вимоги повернення незаконно стягнутих коштів (витрат виконавчого провадження), заявник 26 березня 2021 року звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови. Додаткову постанову скаржник отримав 22 квітня 2021 року, що просить вважати поважною причиною поновлення строку касаційного оскарження.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ЦПК України.

Наведені скаржником обставини, які вказують на те, що повний текст оскарженої додаткової постанови скаржник отримав 22 квітня 2021 року та подано касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його вручення, наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження належить визнати поважними, строк касаційного оскарження необхідно поновити.

Касаційна скарга оскаржена і переглядається в частині незадоволених вимог скарги ОСОБА_1 на дії і рішення приватного виконавця.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції встановивши, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги в частині скасування постанов, однак у порушення статті 451 ЦПК України не поновив порушені права скаржника, не визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого листа по заочному рішенню, яке не набрало законної сили. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 444 ЦПК України, оскільки скаржник просить відновити становище, яке існувало до порушення відповідно до вимог частини 2 статті 16, 393 ЦК України.

Приватний виконавець прийняв виконавчий лист до провадження, який оформлений з порушенням вимог статті 4 ЗУ "Про виконавче провадження". Також вказує, що оскаржений виконавчий лист має ознаки підроблення про що просить постановити окрему ухвалу.

Додаткова постанова апеляційного суду не обґрунтована.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.

Щодо касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суди першої інстанції та апеляційної інстанцій, встановивши, що виконавчий лист № 369/5635/17, виданий 27 червня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, відповідає вимогам, встановленим законом дійшли правильного висновку про відсутність підстав визнання неправомірними дій приватного виконавця Лисенка С. О. щодо прийняття цього виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частин 1 -5 , 9 статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина друга цієї статті).

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина третя цієї статті).

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням (частина четверта цієї статті).

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина п'ята цієї статті).

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев'ята цієї статті).

Суди першої інстанції та апеляційної інстанцій, встановивши, що кошти, стягнуті з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 на виконання рішення суду, яке за наслідками апеляційного розгляду скасоване з ухваленням нового рішення про відмову в позові, дійшли обґрунтованого висновку, що повернення цих коштів можливе із застосуванням визначеного статтею 444 ЦПК України механізму в порядку за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення.

Щодо касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

В постанові Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року зазначено, що суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанці щодо відмови у задоволенні вимог скарги:

про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С. О. неправомірними щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 369/5635/17, виданого 27.06.2018р. Києво-Святошинським районним судом Київської області;

про визнання неправомірним рішення приватного виконавця про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 110 204,52 грн та суми судового збору у розмірі 1 102,05 грн неправомірними;

про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С. О. повернути стягнуті на підставі виконавчого листа грошові кошти в сумі 123 506,25
грн власнику ОСОБА_1.

Оскільки у зазначеному судовому рішенні суду апеляційної інстанції розглянуті всі вимоги скарги ОСОБА_4. На дії і рішення приватного виконавця, заявлені в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення (постанови).

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що вимоги про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу коштів основної винагороди приватного виконавця в сумі 11 130,65 грн та витрат виконавчого збору у розмірі 1 069,03
грн ОСОБА_1 не заявлялись в скарзі, не були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткової постанови в цій частині вимог.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами 1 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1, подане представником ОСОБА_2, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року, постанови Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1, стягувач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Лисенка Сергія Олексійовича.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат