Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2020 року у справі №760/34634/19

Ухвала

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 760/34634/19

провадження № 61-15435ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Букрєєвим Вадимом Анатолійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила розірвати договір № 040917 від 04 вересня 2017 року у зв'язку з його фактичним невиконанням та стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 158 295 грн, попередньо сплачені нею за товар, витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 17 069 грн, та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 04 вересня 2017 року між нею та відповідачем був укладений договір № 040917 про встановлення системи відеоспостереження, сигналізації периметру, освітлення, а також проведення монтажу обладнання.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору сума договору складає 217 060 грн, розшифрування якої показано у Специфікації № 1, яка є невід'ємним додатком № 1 до цього договору.

Відповідачем при укладенні договору зазначалося, що ціна договору є приблизною та має коригуватися в процесі підбору обладнання та узгодження вартості встановленого обладнання.

Проте, всупереч умовам договору, відповідачем не було надано на узгодження та підписання Специфікації, яка була невід'ємною частиною договору та мала містити перелік обладнання, його характеристики та вартість.

На виконання пункту 3.1 договору позивачем було сплачено відповідачу 6 100
доларів США попередньої оплати, що станом на день оплати за офіційним курсом НБУ становило 158 295 грн.

На день звернення до суду Додаток № 1 до договору підписаний так і не був, відповідач перелік обладнання та його вартість не узгодив, Специфікації з зазначенням вартості та технічних даних, проектної документації на узгодження, даних про сертифікацію, а також актів виконаних робіт не надав.

У зазначений в договорі строк продавець не встановив та не інсталював систему відеоспостереження у кількості відповідно до Специфікації, чим порушив умови договору та умови виконання зобов'язань.

Відповідач встановив лише частину обладнання, але без відповідного узгодження, документації, сертифікатів та підтверджень вартості обладнання та його походження.

На вимогу позивача про надання відповідних документів та інформації про обладнання, відповідач повідомив, що інформацію та документи буде надано лише за фактом сплати всієї вартості за договором.

Представник позивача звернувся до відповідача з пропозицією виготовлення товарознавчої експертизи з метою встановлення технічних можливостей обладнання, його характеристик та оцінки вартості обладнання та вартості його інсталювання, на що отримав відмову.

Відповідач умисно не надав вичерпної інформації про обладнання "Система відеоспостереження" та її інсталювання та виконував умови договору по принципу розрахунку по факту, розуміючи необізнаність позивача у технічних тонкощах обладнання, інсталювання обладнання та його вартості.

Позивач зазначала, що свої обов'язки за договором виконала в повному обсязі, сплативши суму попередньої оплати, в той час як відповідач своїх зобов'язань не виконав, суму попередньої оплати повертати відмовився.

Також зазначала, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року було задоволено її вимоги та визнано недійсним договір № 040917 від 04 вересня 2017 року, укладений між нею та ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 158 295 грн.

Проте, постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з неналежним способом захисту порушених прав позивача.

При цьому, під час судового розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не було встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання.

Крім того, в межах експертного дослідження, проведеного під час розгляду справи було встановлено виконання робіт по встановленню охоронного обладнання неналежної якості, що виключає можливість його експлуатації.

На підставі викладеного, просила позов задовольнити.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року скасовано.

Ухвалено нове рішення у справі, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди задоволено.

Визнано Договір № 040917, укладений 04 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваним.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 158 295 грн сплаченої попередньо за товар суми, витрати, пов'язані з проведенням експертного висновку, в сумі 17 069 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через представника Букрєєва В. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року

(на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Позов у цій справі пред'явлено в порядку захисту прав споживача.

Предметом позову є розірвання договору у зв'язку з його фактичним невиконанням та стягнення попередньо сплачених за товар грошових коштів у розмірі 158 295
грн, витрат, пов'язаних з проведенням товарознавчої експертизи, в сумі 17 069
грн та моральної шкоду в сумі 10 000 грн.

Отже, справа № 760/34634/19 не є справою з ціною позову, що станом на 01 січня 2020 року перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

За таких обставин, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України вказана справа є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що всі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Букрєєвим Вадимом Анатолійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев