Ухвала

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 209/2434/17

провадження № 61-26040ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України, як підписана представником ЛеоновимВадимом Миколайовичем, на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 квітня 2018 року через засоби поштового зв'язку Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року. Міністерство оборони України посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 209/2434/17 становить 100 000,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 209/2434/17 є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GУMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга Міністерства оборони України подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Міністерству оборони України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат