Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.04.2020 року у справі №466/8669/18

Ухвала

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 466/8669/18

провадження № 61-6267ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТзОВ "Львівгаз збут", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили ухвалити рішення про визнання підприємницької діяльності ТзОВ "Львівгаз збут" нечесною, що вводить в оману і є агресивною, визнати переплату ОСОБА_1 за споживання природного газу і компенсувати її у наступні розрахункові періоди, повернути ОСОБА_2 1 872,48 грн переплати, зобов'язати постачати природній газ з середньорічною калорійністю не нижче 10 500 ккал/м-3 впродовж наступних 28 років.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що є споживачами послуг з постачання природного газу, які ТзОВ "Львівгаз збут" надає за адресою: АДРЕСА_1. Вони є власниками даного помешкання. Нарахування за спожитий газ проводиться згідно показників побутового газового лічильника та діючих цін на природній газ для населення. Крім того, ОСОБА_2 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачами було здійснено оплату по завищених показниках побутового газового лічильника, борг вважають незаконним, з приводу чого ними подано скарги-заяви на адресу ТзОВ "Львівгаз збут". Така діяльність відповідача, на думку позивачів, є шахрайською та незаконною. Згідно їх розрахунків вважають, що громадяни щорічно зайво сплачують за спожитий газ значні суми коштів, тарифи на газ є необґрунтованим. Просили позов задовольнити повністю.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року - залишено без змін.

31 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, в якій просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є визнання підприємницької діяльності ТзОВ "Львівгаз збут" нечесною, що вводить в оману і є агресивною; визнання переплати ОСОБА_1 за споживання природного газу і компенсувати її у наступні розрахункові періоди; повернення ОСОБА_2 1 872,48 грн переплати; зобов'язання постачати природній газ з середньорічною калорійністю не нижче 10 500 ккал/м-3 впродовж наступних 28 років.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про зобов'язання до вчинення дій.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська