Ухвала

27 травня 2021 року

м. Київ

справа №722/479/20

провадження №61-7867ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (далі - ТОВ "Соковий завод Сокирянський") з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за червень 2018 року у

сумі 2 167,15 грн, за липень 2018 року у сумі 1 739,68 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 105 085,62 грн, інфляційні втрати у сумі 10 620,79 грн, компенсацію за 21 календарний день невикористаної відпустки у сумі 3 667 грн, а всього 123 280,24 грн.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області

від 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Соковий завод Сокирянський" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 667,21грн, компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку у розмірі 2 435,30 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 543,87 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56 846,29 грн, а всього 62
492,67 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення в частині присудження виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 2
667,21 грн допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Соковий завод Сокирянський" задоволено частково. Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2020 року в частині стягнення з ТОВ "Соковий завод Сокирянський" на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 543,87 грн скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті судове рішення залишено без змін.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 березня 2021 року заяву ТОВ "Соковий завод Сокирянський" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Соковий завод Сокирянський" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 308,58 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн. Стягнуто з ТОВ "Соковий завод Сокирянський" на користь держави судовий збір в сумі 8,07 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відмовлено

ТОВ "Соковий завод Сокирянський" у відкритті касаційного провадження на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області

від 23 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 394 ЦПК України.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду

від 29 березня 2021 року та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Соковий завод Сокирянський" про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру. Розмір заявленої позивачем суми стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 123 280,24 грн.

Предметом перегляду є судове рішення, ухвалене за результатом розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 308,58 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000
грн.

Тобто, розмір оспореної в касаційній скарзі суми становить 20 308,58 грн (308,58+20 000).

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270* 100 = 227 000).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні

від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі "Леваж Престасьон Сервіс"

проти Франції" (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії" (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та "Козліца проти Хорватії" (Kozlica v. Croatia), §32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня

2015 року № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", § 36; рішення у справі "Козліца проти Хорватії", § 33; рішення у справі ""Булфрахт Лтд" проти Хорватії", § 34, "Добріч проти Сербії" (Dobric v. Serbia), "Зубац проти Хорватії"

(Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, та "Йовановіч проти Сербії" (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня

2012 року, № 32299/08).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі "Добріч проти Сербії", § 54).

Також, ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви

від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Вказівка в резолютивній частині додаткової постанови Чернівецького апеляційного суду від 29 березня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко