Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №640/4411/18
Ухвала КЦС ВП від 26.12.2019 року у справі №640/4411/18

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 640/4411/18

провадження № 61-19631ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В.

М.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гончаренко Світлани Геннадіївни та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати незаконним розрахунок його заборгованості по аліментам станом на 01березня 2019 року, складений Державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (надалі Міжрайонний ВДВС) Гончаренко Світлани Геннадіївни; скасувати вказаний розрахунок заборгованості; зобов'язати Державного виконавця Міжрайонного ВДВС Гончаренко С.

Г. скласти розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, з урахуванням коштів які він добровільно сплачував як аліменти ОСОБА_3 шляхом переведення на її банківську картку "ПриватБанку", згідно із квитанціями: квитанція ПриватБанка від 16 березня 2018 року на суму 1005,03 грн; квитанція ПриватБанка від 31 березня 2018 року на суму 1 507,54 грн; квитанція ПриватБанка від 14 квітня 2018 року на суму 1 005,03 грн; квитанція ПриватБанка від 03 липня 2018 року на суму 1 457,78 гри., загальною сумою 4 975,38 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у квитанціях від 16 березня 2018 року, 31 березня 2018 року, 14 квітня 2018 року та 03 липня 2018 року не вказано, що кошти за ними перераховані у якості сплати аліментів, у державного виконавця не було передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання судових рішень підстав ураховувати їх при визначенні розміру заборгованості. На депозитний рахунок Міжрайонного ВДВС указана сума на користь ОСОБА_3 також не надходила. Тобто ОСОБА_1 порушує вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та права дитини на належне утримання.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 27 травня 2019 року скасовано, ухвалено нову постанову.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції по Харківській області Гончаренко Світлани Геннадіївни відмовити.

Скасовуючи ухвалу районного суду та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та разом із тим, оскільки ОСОБА_1 не надавав письмової згоди про повідомлення його про час та місце судового розгляду з використанням засобів мобільного зв'язку, судова колегія дійшла висновку щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду та розгляд справи за його відсутності.

Суди попередніх інстанцій суд посилалися на положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження" (надалі Закон) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, в якій просив скасувати ці судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм Закону України "Про виконавче провадження" та просив ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що судовим наказом Київського районного суду від 16 квітня 2018 року, у редакції ухвали Київського районного суд у від 18 грудня 2018 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з 21 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою від 02 жовтня 2018 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС Гончаренко С. Г. було відкрито виконавче провадження (надалі ВП) № 57308486 з виконання судового наказу № 640/4411/18 від 12.07.2018, виданого Київським районним судом м. Харкова.

Відповідно до здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по аліментам станом на 01 березня 2019 року, останній сплачував аліменти за період березня 2018 року по лютий 2019 року включно не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 5 925,46 грн.

19 березня 2019 року на підтвердження сплати аліментів у період за березень - липень 2018 року ОСОБА_1 надав державному виконавцю дублікати чеків від 16 березня 2018 року, 31 березня 2018 року, 14 квітня 2018 року та 03 липня 2018 року про перерахунок на картковий рахунок ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1
005,03 грн, 1 507,54 грн, 1 005,03 грн та 1 457,78 грн, всього у розмірі 4 975,38 грн та звернувся з клопотанням про зарахування цих виплат як сплачених аліментів.

Згідно статті 19 Закону на сторони покладено обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, тобто у випадку сплати аліментів обов'язок повідомити виконавця покладається не лише на боржника, а й на стягувача.

Відповідно до розділу XVI "Особливості виконання рішень про стягнення аліментів" Інструкції розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником: заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що у державного виконавця не було законних підстав враховувати зазначені платежі при розрахунку заборгованості ОСОБА_1.

Разом із тим, судами встановлено, що в березні 2019 ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти як сплату аліментів на депозитний рахунок Міжрайонного ВДВС у розмірі 5 000,00 грн, які перераховано стягувачу. Відповідно до постанови державного виконавця Міжрайонного ВДВС від 24.06.2019 ВП № 57308486 закрите, а виконавчий документ повернуто стягувачу, станом на 20 червня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Решта доводів касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не були заявлені та не були предметом розгляду на стадіях розгляду судами попередніх інстанцій.

Колегією суддів Касаційного цивільного суду не встановлено порушень вимог цивільного процесуального закону судом апеляційної інстанції щодо розгляду скарги ОСОБА_1.

З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Доводи ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів. Рішення за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Всі докази у справі було проаналізовано, досліджено та надано судами першої та апеляційної інстанцій їм належну оцінку. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи на підставі належних та допустимих доказів.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гончаренко Світлани Геннадіївни та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко