Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2020 року у справі №263/9116/17

Ухвала

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 263/9116/17

провадження № 61-11497ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 17 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, витрат понесених під час виконання службових обов'язків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс" (ділі - ТОВ
ПБП "Азовінтекс") про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, витрат понесених під час виконання службових обов'язків та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 07 травня 2014 року по 04 травня 2017 року він працював у ТОВ ПБП "Азовінтекс" на посаді директора служби безпеки та режиму, звільнений за згодою сторін. Проте, роботодавець при звільненні не провів з ним повний розрахунок. Через затримку у виплаті заробітної плати протягом 2 років позивач був вимушений звільнитися та внаслідок цього йому було завдано моральну шкоду. Крім того, за час виконання службових обов'язків позивач витрачав особисті кошти на заправку службового автомобіля та на відрядження, які відповідачем не повернуті.

З урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 07 травня 2014 року по 04 травня 2017 року в розмірі

41 319,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 96
909,00 грн, витрати понесені під час виконання службових обов'язків на відрядження - 20 232,17 грн, витрати на паливо (бензин) - 133 014,39 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, та витрати на правову допомогу в розмірі 1 800,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2020 року залишено без змін.

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 07 травня 2014 року по 04 травня 2017 року в розмірі 41 319,00 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 96 909,00 грн, витрат, понесених під час виконання службових обов'язків на відрядження, - 20 232,17 грн, витрат на паливо (бензин) - 133 014,39 грн, моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Отже, справа № 263/9116/17 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн). Справа № 263/9116/17 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, витрат понесених під час виконання службових обов'язків та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун