Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.05.2020 року у справі №264/7076/18

УХВАЛА

18 травня 2020 року

м. Київ

справа №264/7076/18

провадження №61-7259ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12 грудня 2019 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", треті особи:

Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого посилався на те, що що 05 листопада 2017 року внаслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль "Toyota Corolla" чим заподіяно матеріальні збитки. Винуватцем ДТП було визнано водія автомобіля "ВАЗ 212140", який керував автомобілем, що належить на праві власності відповідачу - Державному агентству рибного господарства України. Також разом із водієм в автомобілі "ВАЗ 212140" в момент ДТП знаходився ОСОБА_2, який є працівником Державного агентства рибного господарства України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ВАЗ 212140" була застрахована в ПрАТ "Київський страховий дім". Позивач звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте, будь-якої виплати не отримав. У зв'язку із простроченням страхової виплати він нарахував пеню. Оскільки ДТП сталося з вини особи, якій ОСОБА_2, передав керування транспортним засобом "ВАЗ 212140", а останній перебуває у трудових відносинах з Державним агентством рибного господарства України, тому саме воно має відшкодувати, завдану його працівником шкоду, власнику пошкодженого автомобіля в сумі 26708,40грн. та моральну шкоду в розмірі 50000грн. Також зазначив, що він поніс витрати на евакуацію автомобіля в сумі 1500 гривень та витрати на оцінку спричиненої шкоди в сумі 2000 гривень. Крім вказаного просив стягнути зі страхової компанії ПАТ "Київський страховий дім" страхове відшкодування в розмірі 100 000,00грн

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Київський страховий дім" на користь позивача страхове відшкодування в сумі 100
000 гривень, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 17 вересня 2018 року до 12 грудня 2019 року в сумі 43 008,21 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12 грудня 2019 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у даній справі позивачем з урахуванням уточнень заявлена ціна позову у розмірі 196 975,52 грн (26708,40+50 000+100 000+16 767,12+1500+2000=196 975,52), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких посилань касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є справою малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12 грудня 2019 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", треті особи:

Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик