Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №478/1431/19

Ухвала

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 478/1431/19

провадження № 61-16893ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Зустрічний позов АТ "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу у розмірі 20 757,94 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов'язковим зазначенням у ній: кількості та найменування учасників справи, чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, заявнику запропоновано уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не наводить конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно із частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 26 січня 2021 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 7 статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець