Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.12.2019 року у справі №488/3379/19
Ухвала КЦС ВП від 25.12.2019 року у справі №488/3379/19

Ухвала

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 488/3379/19

провадження № 61-22520ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Комунальне підприємство "Енерго",

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі судді колегії суддів: Царюк Л. М., Колосовського С. Ю., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), Комунального підприємства "Енерго", в якому просив визнати недійсною державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на квартиру № 69, загальною площею 63,20 кв. м та житловою площею 46,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно із пред'явленням позову ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входження у спірну квартиру представника АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення представників АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, реєстрацію представників АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб в спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців, мотивуючи тим, що станом на момент подання заяви він не є власником вказаної квартири, відповідач протиправно заволодів квартирою внаслідок чого існує ризик наступного відчуження зазначеної квартири третім особам - покупцям та проведення наступної перереєстрації права власності за новим власником, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхомнакладення арешту на квартиру № 69, загальною площею 63,20 кв. м та житловою площею 46,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та заборони вчиняти певні дії, а саме: входження в спірну квартиру представника АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення представників АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, реєстрацію представників АТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб в спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" задоволено. Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

14 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності вказаного судового рішення.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України видами забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову, оскільки заявник не підтвердив належними доказами наміру відповідача відчужити спірну квартиру, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Посилання у заяві на можливість відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.

Доводи касаційної скарги по своїй сутті зводяться до оскарження заявником законності проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну квартиру, що є предметом розгляду справи по суті, не є достатньою підставою для забезпечення позову та не свідчить про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження варто відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Комунального підприємства "Енерго" про визнання недійсною державної реєстрації прав та їх обтяжень відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик