Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.11.2019 року у справі №281/290/19
Ухвала КЦС ВП від 23.10.2019 року у справі №281/290/19

Ухвала

22 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 281/290/19

провадження № 61-18326 ск 19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 21 жовтня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 18 листопада 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання належним чином оформлену касаційну скаргу, обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження і належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також докази оплати судового збору в установленому розмірі.

На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, ОСОБА_1 надіслано матеріали на усунення недоліків, зокрема, належним чином оформлену касаційну скаргу, а також заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1, вказуючи на причини пропуску строку на касаційне оскарження, посилається на те, що вона пропустила тридцятиденний строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, оскільки не була присутня під час винесення оскаржуваної ухвали, а суд надіслав засобами поштового зв'язку на її адресу відповідну ухвалу 03 вересня 2019 року, яку вона отримала лише 15 вересня 2019 року, та в тридцятиденний строк після цього, зокрема, 09 жовтня 2019 року, надіслала до Верховного Суду дану касаційну скаргу.

На підтвердження дати отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано, зокрема, копію конверта із штрихкодовим ідентифікатором 1000812161770 (відправник - Житомирський апеляційний суд, отримувач - ОСОБА_1).

Однак, відповідно до інформації із сайту "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1000812161770 прийняте до відправлення 03 вересня 2019 року та вручене адресату 05 вересня 2019 року, що суперечить змісту заяви ОСОБА_1 в частині того, що відповідне поштове відправлення отримано нею 15 вересня 2019 року.

Отже, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року не лише після спливу тридцяти днів після постановлення оскаржуваної ухвали, однак і після спливу тридцяти днів після її отримання, та належних доказів поважності пропуску відповідного строку на касаційне оскарження заявником до суду не надано, що свідчить про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження даної ухвали суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 390 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року лише 09 жовтня 2019 року, та на виконання вимог ухвали Верховного Суду 21 жовтня 2019 року, яка отримана нею 31 жовтня 2019 року, станом на 21 листопада 2019 року заявником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідної ухвали суду апеляційцної інстанції, наведені ОСОБА_1 в її заяві причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними та бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Таким чином, зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року не можуть бути визнані судом поважними, а тому в задоволенні даної заяви слід відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Положення аналогічного змісту містить також частина 3 статті 393 ЦПК України.

Оскільки підстави, наведені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко