Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2018 року у справі №148/987/17

Ухвала

Іменем України

12 червня 2018 року

м. Київ

справа № 148/987/17

провадження № 61-17305 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, у складі судді Саламахи О. В., від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Войтка Ю. Б., Кучевського П. В., від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дітей та дружину до досягнення дітьми трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, в обґрунтування якого зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу у них народилося двоє синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча має таку можливість, оскільки є військовослужбовцем та отримує регулярний дохід, на утриманні непрацездатних членів сім'ї та інших дітей не має. Зазначає, у зв'язку ізперебуванням у відпустці по догляду за дітьми, також потребує коштів на своє утримання.

У зв'язку з викладеним, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_6 на свою користь аліменти на утримання синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також кошти на своє утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 трирічного віку.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької областівід 07 лютого 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 06 червня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів на дітей допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), щомісячно з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми трирічного віку.

До Верховного Суду 07 березня 2018 року ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5,подала касаційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької областівід 07 лютого 2018 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішенняв частині стягнення аліментів з ОСОБА_6 на її користь у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) та ухвалити в цій частині нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини 1 статті 400 ЦПК в касаційному порядку не переглядаються.

В обґрунтування касаційної скарги посилалась на те, що суди при вирішенні розміру аліментів не досліджували матеріальне становище відповідача та не врахували, що відповідач отримує речове забезпечення передбачене наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до частини 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з частинами 4 , 6 статті 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, відповідач є працездатною особою та отримує грошове забезпечення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання дружини на підставі статті 84 СК України.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суди врахували неспроможність відповідача надавати аліменти на утримання дружини в розмірі більше ніж 1/8 частини його заробітку, так як з ОСОБА_6 будуть стягуватись аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) та вважали визначений розмір аліментів на утримання позивача таким, що враховує інтереси останньої та не порушує права відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, суди при вирішенні розміру аліментів не досліджували матеріальне становище відповідача та не врахували, що відповідач отримує речове забезпечення передбачене наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суд визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини в повній мірі врахував вимоги статті 182 СК України та матеріальне становище відповідача.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норми статті 84 СК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької областівід 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дітей та дружину до досягнення дітьми трирічного віку відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта