Ухвала

Іменем України

18 березня 2019 року

місто Київ

справа № 235/3685/18

провадження № 61-4810ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_7, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_9, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року у складі судді Хмельової С. М. та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2019 року у складі судді Біляєвої О.

М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено. Визнано ОСОБА_11 та ОСОБА_12 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_7 подала апеляцій скаргу з підстав вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки неповнолітньої ОСОБА_8

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2019 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_9, яка не брала участі у справі, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки заявника не вирішувалися.

ОСОБА_7, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8,01 березня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася із касаційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що, рішенням суду першої інстанції порушено право власності відповідачів у справі. Крім того, ОСОБА_6 є платником аліментів на користь заявника на неповнолітню дочку, має заборгованість зі сплати аліментів, стосовного нього порушено кримінальне провадження за ухилення від сплати аліментів. Після зняття ОСОБА_12 з реєстрації місця проживання, у її дочки буде втрачений останній зв'язок з ОСОБА_6 для реалізації її прав та інтересів щодо стягнення аліментів, заборгованості за аліментами та іншими виплатами. Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

І. У відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду від 20 серпня 2018 року необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, касаційна скарга в частині оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду від 20 серпня 2018 року не може бути прийнята до провадження, оскільки рішення першої інстанції не переглядалось по суті в суді в апеляційному порядку, а отже, оскаржуване рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 389 ЦПК України.

ІІ. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2019 року та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

За правилом частини 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_13

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_12 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою, рішенням суду першої інстанції питання щодо припинення його права на частку у спільному майні не вирішувалось, крім того питання щодо права неповнолітньої ОСОБА_8, а також ОСОБА_9 на отримання аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів судом першої інстанції не розглядалось, а тому рішенням суду першої інстанції питання про їх права та обов'язки не вирішувались.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5, не є особою, яка на підставі частини 1 статті 352 ЦПК України має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик