Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №204/946/18

Ухвала

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 204/946/18

провадження № 61-20161ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року шлюб між ними було розірвано. Участь відповідача у витратах на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 є незначною й за період з 2015 року по початок 2018 року ним на банківську картку доньки було зараховано трохи більше 19 000,00 грн. Натомість дитина потребує значних витрат на її утримання, зокрема: витрат, пов'язаних з її навчанням у школі, заняттям латиноамериканськими танцями, вивченням іноземної мови, заняттям з репетитором з математики та хімії. Крім того, дитина хворіє на бронхіальну астму, через це вона періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні та навіть після виписки потребує систематичного планового лікування, вартість якого за рекомендованими лікарями графіками та порядком прийому складає 2 151,55 грн. Курс лікування має періодичність 3-4 рази на рік. Окрім того, донька мусить здавати кожні три місяці аналізи гормонів щитовидної залози (загальна вартість - 1 050,00 грн), загальний та біохімічний аналіз крові (вартість відповідно 130,00 грн та 700,00
грн), загальний аналіз сечі (вартість 90,00 грн), здійснювати контроль стану щитовидної залози шляхом ультразвукового дослідження (близько 200,00 грн), а також займатись спеціальною фізкультурою, відвідувати масаж біляхребтової та шийно-хребтової зони (вартість близько 300,00 грн кожний) та інше. На початку лютого 2018 року дитині встановлений діагноз "кіфосколіатична осанка", для виправлення якої необхідне проведення фізіо-функціональних процедур. Перший курс проведення цих процедур, що складається з десяти сеансів, коштує 5 400,00 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 13 000,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки у твердій грошовій сумі, у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 09 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року залишено без змін.

ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 13 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У зв'язку з викладеним, та з урахуванням положень пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову у даній справі становить 78 000,00 грн, що є меншими, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Заявник посилається на те, що справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес з огляду на те, що суди не врахували під час визначення розміру аліментів наявність у відповідача іншої сім'ї, зокрема перебування на його утриманні дитини-інваліда.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Доводи щодо винятковості справи для заявника зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висловленими у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков