Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №206/3330/18

Ухвала

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 206/3330/18

провадження № 61-16704ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є.

В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 березня 2019 року у складі судді Кушнірчука Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Макарової М. О.,

Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Тищенка Олександра Олександровича,

заінтересовані особи: Самарський відділ державної виконавчої служби

м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Самарський ВДВС

м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) Тищенка О. О.

Скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року його та його матір ОСОБА_3 вселено до квартири АДРЕСА_1.16 березня 2017 року на виконання вказаного рішення суду державний виконавець Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ Тищенко О. О. вселив його до вказаної квартири. Однак боржник ОСОБА_1 після цього став самоуправно не допускати його в спірну квартиру, застосовувати психологічне насильство, тому він змушений був покинути житло. Під час його відсутності боржник змінив замки на вхідних дверях квартири, а нових ключів йому не дав. Тоді він знову звернувся до державного виконавця із заявою про поновлення виконавчого провадження та його примусове вселення. Однак, державний виконавець Тищенко О. О. вийшовши на місце виконання рішення його примусово не вселив, посилаючись на те, що в спірну квартиру не дає можливість вселитися громадянка ОСОБА_5, а не боржник. Із такими діями державного виконавця, він не згоден, оскільки ОСОБА_5 не має права проживати у спірній квартирі у зв'язку з виселенням, а замки від вхідних дверей були змінені не нею, а боржником ОСОБА_1

ОСОБА_2 просив суд скасувати постанову від 25 квітня 2018 року про закінчення виконавчого провадження, зобов'язати головного державного виконавця Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Тищенка О. О. поновити виконавче провадження за № 55880427 з виконання виконавчого листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська за № 206/418/16-ц, та вселити його в спірну квартиру

АДРЕСА_1.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2019 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково та зобов'язано головного державного виконавця Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Тищенка О. О. відновити виконавче провадження за № 55880427 з виконання виконавчого листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року. В іншій частині скарги відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 березня

2019 року залишено без змін.

07 вересня 2019 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 березня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року і відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2

Просив поновити строк на подання касаційної скарги.

Крім того просив зупинити виконання ухвали Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 березня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди неправильно застосували положення частини 6 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню) не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що виконавчий документ на рішення суду про вселення стягувача стосується лише боржника та не прийняли до уваги його спільне проживання та шлюбні відносини із ОСОБА_5, вирішивши питання про її права та обов'язки.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1 -2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

За змістом абзацу 4 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття провадження у справах, передбачених частиною четвертою цієї статті, вирішує суддя-доповідач. Якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є обґрунтованою, він відкриває провадження, про що постановляє відповідну ухвалу. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 206/3330/18.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 7 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia).

Судами встановлено, що 26 лютого 2018 року постановою головного державного виконавця Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Тищенко О.

О. відкрито виконавче провадження № 55880427 з виконання виконавчого листа № 206/418/16-ц, виданого

23 лютого 2017 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Згідно акту від 24 квітня 2018 року, складеного головним державним виконавцем Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Тищенко О. О., під час проведення виконавчих дій за адресою:

АДРЕСА_2, шляхом вселення до квартири АДРЕСА_1, рішення суду боржником ОСОБА_1 виконано самостійно, стягувачу ОСОБА_2 було передано ключі від квартири для безперешкодного доступу до неї.

25 квітня 2018 року головний державний виконавець Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Тищенко О. О. виніс постанову про закінчення вищевказаного виконавчого провадження у зв'язку з його фактичним виконанням, а саме вселенням ОСОБА_2 у вказану в квартиру.

08 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Самарського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про поновлення вказаного виконавчого провадження, оскільки боржник ОСОБА_1 з метою перешкоджання у користуванні квартирою самоуправно встановив на вхідні двері квартири нові замки, а ключі від них не надав.

Однак, головний державний виконавець Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області Тищенко О. О. виконавче провадження не відновив, вважаючи, що перешкоди стягувачу у користуванні квартирою чинить не боржник ОСОБА_1, а його дружина ОСОБА_5.

Натомість суди встановивши, що боржник ОСОБА_3 будучи єдиною особою, що на законних підставах фактично проживає у вказаній квартирі та має вільний доступ до неї, а відповідно і ключі від змінених замків, обмежуючи (заміна замків, не надання ключів від вхідних дверей стягувачу) ОСОБА_2 у вільному доступі до квартири, дійшли висновку, що саме боржник у такій формі перешкоджає стягувачу в проживанні (перебуванні) у квартирі, в яку його вселено за рішенням суду. А тому, відповідно до вимог частини 6 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", наявні підстави для зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження для повторного примусового вселення стягувача.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що не підлягає скасуванню постанова про закінчення виконавчого провадження № 55880427

від 25 квітня 2018 року, оскільки державний виконавець, вселивши стягувача ОСОБА_2 до вказаної квартири, а фактично виконавши рішення суду, був зобов'язаний закінчити провадження. До того ж, спеціальна норма частини 6 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" не вимагає скасування постанови про закінчення виконавчого провадження для його відновлення, оскільки передбачає право саме на повторне здійснення примусового вселення стягувача.

Крім того, суд першої інстанції не задовольнив вимогу стягувача про зобов'язання державного виконавця вселити його до вказаної квартири, вважаючи такий спосіб захисту неналежним, оскільки суд не може перебирати на себе функції державних органів та їх посадових осіб, зокрема тих, що покладені на державного виконавця по повторному примусовому вселенню стягувача у разі відновлення виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Оскільки справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію; наявність підстав вважати, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № 206/3330/18 матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особою, яка подає касаційну скаргу не доведена, а судом не встановлена; правильність застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях положень Закону України

"Про виконавче провадження" та норм процесуального права не викликає розумних сумнівів - колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, не підлягає розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 21 березня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі № 206/3330/18.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі № 206/3330/18.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта