Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2021 року у справі №415/9828/18

Ухвала

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 415/9828/18

провадження № 61-3319ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень попередніх інстанцій

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого

2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 08 травня 2014 року по жовтень 2018 року включно у розмірі 19 419,60
грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Луганського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого

2019 року змінено, збільшено суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів за період з 08 травня

2014 року по жовтень 2018 року включно з 19 419,60 грн до 59639,97 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого

2019 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, що відповідно до пункту 4 частини 4 статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій він просив скасувати ухвалу Луганського апеляційного суду від 06 січня 2021 року, і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване посиланням на те, що засобами поштового зв'язку він не отримував копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду, що підтверджується довідкою Луганської дирекції АТ "Укрпошта", а ознайомився з нею у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 лютого 2021 року.

За змістом частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 2 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, підтверджені належними доказами, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд помилково ототожнив його з іншим самостійним учасником судового процесу - його представником Мєдвєдєвим С. С., а тому дійшов помилкового висновку, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження розпочався з дня ознайомлення його представника з матеріалами справи. Також, суд не надав належної правової оцінки його доводам про те, що він пропустив строк на касаційне оскарження у зв'язку з епідемією коронавірусної хвороби Covіd - 19, не звернув увагу, що він неодноразово перебував на ізоляції, а його представник Мєдвєдєв С. С., який до того ж є інвалідом, на лікарняному, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України, чим порушив його право на судових захист.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За змістом частини 1 та 2 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мєдвєдєв С. С. ознайомився з матеріалами справи.

05 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мєдвєдєв С. С. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року.

Ухвалою Лисичанського міського суду від 07 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, зазначену заяву повернуто ОСОБА_1. Роз'яснено заявнику, що рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року ухвалено не в заочному порядку.

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого

2019 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року залишено без руху, надано йому строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Роз'яснено, заявнику положення частини четвертої статті

357 ЦПК України.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року відмовлено.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За правилами частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Аналізуючи наведене, посилання заявника на те, що апеляційний суд помилково ототожнив його з іншим самостійним учасником судового процесу - його представником Мєдвєдєвим С. С., а тому дійшов помилкового висновку, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження розпочався з дня ознайомлення його представника з матеріалами справи є неспроможними, оскільки представник у судовому процесі діє від імені та в інтересах особи, яку представляє, а не як самостійна процесуальна особа у власних інтересах.

Установивши, що представник ОСОБА_1 - адвокат Мєдвєдєв С. С. ознайомився з матеріалами справи 29 травня 2020 року, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що саме з цього часу розпочався перебіг строку на апеляційне оскарження рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам заявника про те, що він пропустив строк на касаційне оскарження у зв'язку епідемією викликаною поширенням коронавірусної хвороби Covіd - 19 є необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон № 540-IX) Розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ) пункт 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України викладено у такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ) пункт 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України в редакції ~law34~, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law35~.

Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року.

Установивши, що після збігу 20 днів після набрання чинності Законом

від 18 червня 2020 року № 731-ІХ і до листопада 2020 року заявник не навів обгрунтованих причин неподання ним апеляційної скарги, апеляційний суд обгрунтовано визнав неповажними причини пропуску процесуального строку.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України, за змістом якої незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення є неспроможними, оскільки суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі у зв'язку із неповажністю наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження на підставі положень частини 4 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від

21 грудня 2010 року).

Доводи касаційної скарги про те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, судом обмежено право заявника на судовий захист є необгрунтованими, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Луганського апеляційного суду від 06 січня

2021 року постановлена з дотриманням норм процесуального права. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Луганського апеляційного суду 06 січня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 06 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак