Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №736/631/18

Ухвала

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 736/631/18

провадження № 61-2015ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику та стягнення надбавок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку виплати сум при звільненні за весь час затримки, з часу звільнення з 02 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року у розмірі 3 694,14 грн, та надбавку за складність, напруженість у роботі 30 % (442,20 грн на час її скасування) за період з 01 червня 2015 року по день звільнення - 02 лютого 2018 року у розмірі -19 197,00 грн, та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що була звільнена 02 лютого 2018 року, у зв'язку з чим відповідачем через місяць після звільнення, а саме 02 березня 2018 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано розрахункові кошти, а ще пізніше на підставі перевірки Управління Держпраці у Чернігівській області перераховано 100
грн. Середня заробітна плата перед звільненням позивача становила 3694,14 грн, без відрахування податків, тому до стягнення підлягає зазначена сума за час затримки виплати заробітної плати при звільненні. Перевіркою Управління Держпраці у Чернігівській області було виявлено, що з 03 червня 2015 року відповідач незаконно зняв з позивача надбавку за складність, напруженість у роботі 30 % (442,20 грн), та не повідомив ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці за два місяці, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України. Посилаючись на наказ Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 8 від 26 січня 2015 року, згідно якого розмір встановлених позивачу надбавок за вислугу років, складність і напруженість, та шкідливі умови праці, становив 30 % - 442,20 грн, 8 % - 117,92 грн, розмір заборгованості відповідачем за надбавкою, складністю, напруженістю у роботі за період з 01 червня 2015 року по день звільнення - 02 лютого 2018 року становить 19 197,00 грн. З урахуванням вищезазначеного просила позов задовольнити, та стягнути заборгованість за загальну суму 23 391,14 грн.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виплати сум при звільненні, за весь час затримки, з 02 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року, у розмірі - 3 694,14 грн; надбавку за складність, напруженість у роботі 30% (442,20 грн на час її скасування) за період з 01 червня 2015 року по 02 лютого 2018 року, у розмірі - 19 197,00 грн; понесені витрати на юридичні послуги в розмірі - 500,00 грн, а всього - 23 391,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року скасовано в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по надбавці за складність, напруженість у роботі 30 % (442,20 грн. на час її скасування) за період з 01 червня 2015 року по 02 лютого 2018 року, у розмірі - 19 197,00 грн, відмовлено у задоволенні вказаних вимог та змінено в частині стягнення загальної суми до стягнення та судового збору, зменшено суму стягнутих коштів з Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 з 23
391,14 грн до 4 194,14 грн та судового збору з Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави з 704,80 грн до 112,76 грн. Доповнено абзац 2 резолютивної частини рішення: (сума визначена без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів). В іншій частині рішення суду залишено без змін. Компенсовано Корюківській районній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів судовий збір сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 909,19
грн за рахунок держави.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Предметом спору в даній справі є стягнення середнього заробітку за затримку виплати сум при звільненні, за весь час затримки, надбавки за складність, напруженість у роботі, понесені витрати на юридичні послуги на загальну суму - 23 391,14 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської районної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику та стягнення надбавок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик