Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №761/11169/19

УХВАЛА

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 761/11169/19

провадження № 61-16769ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області) про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого.

Позов обґрунтований тим, що 24 березня 2015 року позивач подала заяву про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ознаками частини 1 статті 382 КК України. Позивачу не надходило повідомлення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудового розслідування (далі -ЄДРДР), що зазначені в заяві від 24 березня 2015 року, тому він 05 березня 2018 року звернувся до Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Ірпінський ВП ГУ НП в Київській області) з клопотанням про надання витягу з кримінального провадження у цій заяві.

23 березня 2018 року позивачу надано відповідь на його клопотання, в якій зазначено, що відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 24 березня 2015 року не внесені до ЄДРДР.

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 червня 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо не внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення від 24 березня 2015 року, зобов'язано внести відомості до ЄДРДР за заявою ОСОБА_1

15 червня 2018 року слідчим Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області було внесено відомості до ЄДРДР на підставі ухвали суду від 15 червня 2018 року.

28 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області зобов'язано слідчого, у якого перебуває кримінальне провадження № 12018110040001151, розглянути заяву потерпілого ОСОБА_1 про вручення йому пам'ятки про права та обов'язки потерпілого.

ОСОБА_1 діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, зазначає, що внаслідок протиправних дій слідчих Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, його синові завдано моральну шкоду, яка полягає у тривалому не виконанні рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 листопада 2014 року у справі № 370/957/14-ц про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Позивач зазначає, що йому та його сину завдана моральна шкода, яка полягає в глибоких та довготривалих моральних стражданнях, пов'язаних з незахищеністю від свавілля, незаконного не внесення до ЄДРДР відомостей про кримінальне правопорушення зазначене у його заяві від 24 березня 2015 року, неможливості тривалий період життя вільно спілкуватися з сином через створені штучні перешкоди та тривалою бездіяльністю посадових осіб Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, тому він звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 83 460,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду від 23 січня 2020 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами протиправність та незаконність дій слідчих. ОСОБА_2 не довів причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями слідчих під час проведення досудового розслідування, які це спричинили, не надано доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, відмовивши в позові, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позову ОСОБА_1.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 23 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Стягнено на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, у відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У листопаді 2020 року ГУ НП в Київській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою області на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
102,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування моральної шкоди у розмірі 83
460,00 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн*100=210 200,00 грн). Справа є малозначною.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувана заявником постанова Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року постановлена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко