Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.09.2018 року у справі №2610/19861/2012

Ухвала

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2610/19861/2012

провадження № 61-43805 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 03 вересня 2018 року ОСОБА_1подала касаційну скаргу на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року з пропуском двадцятиденного строку, установленого частиною 1 статті 325 ЦПК України 2004 року.

У касаційній скарзі заявникпросить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року не було вручено в день її проголошення або складення, а також поштою не надіслано. Про існування ухвали дізналася у липні 2018 року, після звернення до суду першої інстанції із заявою про її видачу. 03 серпня 2018 року отримала оскаржувану ухвалу, що підтверджується розпискою Шевченківського районного суду міста Києва.

У відкритті касаційного провадження на оскаржувані судові рішення слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 325 ЦПК України 2004 року касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Згідно з частиною 2 статті 325 ЦПК України 2004 року у разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 березня 2017 року, касаційну скаргу на судові рішення подано 03 вересня 2018 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту указаного судового рішення, доводів про наявність підстав передбачених частиною 3 статті 394 ЦПК України для перевірки поважності причин пропущення указаного процесуального строку, зокрема, неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить.

Разом з тим, з ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційну скаргу було подано саме ОСОБА_1,її було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи, однак в судове засідання вона не з'явилася і в розумний інтервал часу не вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

За таких обставин, у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 3 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь