Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2019 року у справі №463/879/18

Ухвала

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 463/879/18

провадження № 61-8300ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, третя особа - генеральний директор театру - художній керівник ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 31 грудня 2017 року її звільнено з посади артиста хору другої категорії у зв'язку із закінченням дії контракту. Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки з наказом про звільнення вона ознайомлена не була, жодних документів щодо свого звільнення на руки не отримувала та підписів про їх ознайомлення з ними не ставила. Крім того, після її звільнення, а саме 04 і 05 січня 2018 року вона була допущена до роботи та повноцінно відпрацювала робочі дні. Проте, 05 січня 2018 року після відпрацьованого дня її зустрів начальник відділу кадрів ОСОБА_4 та почав виганяти з театру, у зв'язку з чим вона була змушена викликати поліцію. 06 січня 2018 року її не було допущено до роботи та всі робочі години вона знаходилась на прохідній театру. З метою захисту своїх трудових прав, вона уклала договір з адвокатом, та на адвокатський запит отримала відповідь про її звільнення з займаної посади та копії документів про звільнення. Позивач стверджувала, що її звільнення є незаконним та вчиненим з особистих мотивів керівництва театру до неї. Зазначала, що в наслідок незаконного звільнення їй завдано значної моральної шкоди, яка полягає у глибоких моральних стражданнях, переживаннях. Переконувала, що після звільнення з роботи тривалий час вона перебувала в стресовому стані та в стані психологічного дискомфорту. Через втрату заробітку змушена була вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду оцінює в 100
000,00 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

19 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа про поновлення про поновлення на роботі ОСОБА_1, яка звільнена у зв'язку з закінченням строку дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в силу своїх властивостей є справою незначної складності.

При цьому суд враховує предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір, зокрема, що ця справа належить до однієї з найпоширеніших категорії спорів, які розглядаються у судах України і практика судів у цій категорії справ є усталеною. Ціна позову є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (960 500,00 грн).

Крім того, Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер правовідносин, у яких виник спір, предмет та ціну позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, третя особа - генеральний директор театру - художній керівник ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак