Ухвала

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 2-3662/12

провадження № 61-22354св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_5 Виключено АДРЕСА_1 з опису, складеного державним виконавцем Фандєєвою І.

С. 11 липня 2009 року в рамках виконавчого провадження за виконавчим написом №842 за актом опису АА №485045. Знято арешт, накладений державним виконавцем Фандєєвою І. С. 21 липня 2009 року на АДРЕСА_1. Знято арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду від 21 квітня 2000 року на квартиру АДРЕСА_1. Знято арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Жовтневого МУЮ Наконечною І. В. 23 травня 2000 року на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2000 року. Знято арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Соловьова С.

С. від 25 липня 2007 року на підставі рішення Жовтневого районного суду від 18 червня 2001 року про належність ОСОБА_6 Ѕ частки квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року змінено, в частині визнання квартири АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_5 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволені позову відмовити. У іншій частині рішення залишено без змін.

У травні 2014 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду м. Луганська.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року направлено до Троїцького районного суду Луганської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22354ск18 для відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Суського О. І., втрачене провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту, відновлено лише в частині рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Тлумачення частини 1 статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачене у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.

Аналогічний висновок зроблений в ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18).

Згідно частин 3 , 4 статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.

За таких обставин, з урахуванням того, що судове провадження у справі відновлене тільки частково і неможливий розгляд касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відкрите ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2014 року касаційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись статтями 260, 494 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 2-3662/12 за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель