Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.01.2019 року у справі №484/3778/16

Ухвала

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 484/3778/16

провадження № 61-352ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 291,96 грн.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 07 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 126, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти в сумі 42 916 грн на придбання транспортного засобу з остаточним строком погашення 06 березня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних. Повернення кредиту було забезпечено договором застави від 07 березня 2008 року, укладеним між сторонами, відповідно до якого в заставу банку передано належний ОСОБА_3 на праві власності транспортний засіб "CНERY AMULET А 15", державний номерний знак НОМЕР_1, за оціночною вартістю 50 490 грн. 01 листопада 2008 між Банком та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 до договору від 07 березня 2008 року № 126, яким змінено підпункт 1.1., пункт 1.5.1.1, підпункт 3.3.4 кредитного договору, а всі інші умови було залишено без змін. Так, з 01 листопада 2008 року на залишок за кредитом в сумі 40 712,11 грн до моменту закінчення терміну дії договору, а саме до 06 березня 2015 року включно проценти за користування кредитом нараховуються банком за процентною ставкою 16 % річних. Крім того, пунктом 3.3.4 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно в сумі 840 грн шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, а в подальшому - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати процентів мав бути здійснений не пізніше 06 березня 2015 року. 07 липня 2009 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та банком було укладено тристоронній договір про переведення боргу за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 126, відповідно до умов якого первісний боржник (ОСОБА_2.) перевів свій борг на нового боржника (ОСОБА_1.) як на зобов'язану сторону у вказаному кредитному договорі. В подальшому внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо строків оплати кредиту та процентів за користування ним станом на 25 вересня 2016 року утворилася заборгованість, що складається з простроченої заборгованості за основним боргом в сумі 26 407,70 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 10 291,60 грн та пені - 15 320,37 грн. Розмір інфляційних втрат становить 25 202,95 грн, а 3 % річних - 2 069,34 грн. Враховуючи викладене, банк просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління Акціонерне товариство "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 126 в сумі 79
291,96 грн, що складається з: простроченої заборгованості за основним боргом - 26 407,70 грн; простроченої заборгованості за відсотками - 10 291,60 грн; пені - 15 320,37 грн; інфляційних втрат - 25 202,95 грн; штрафу 3 % річних - 2 069,34

грн, та судовий збір в сумі 1 378 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено через пропуск позовної давності.

20 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762 грн.

Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 79 291,96 грн, що станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук