Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2018 року у справі №188/1714/17

УХВАЛА

14 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 188/1714/17

провадження № 61-48041ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про виключення майна з опису та арешту,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про виключення майна з опису та арешту. В обґрунтування позову зазначила, що 26 травня 2016 року Петропавлівським районним судом у справі № 188/848/15-ц за позовом ОСОБА_4 ухвалено рішення, згідно з яким з неї та ОСОБА_6 солідарно стягнуто 87 885,00
грн заборгованості за договором позики від 16 липня 2013 року. Під час примусового виконання судового рішення державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області описано та арештовано майно боржника ОСОБА_6 Посилаючись на те, що все майно, зазначене у постанові державного виконавця належить їй на праві приватної власності, оскільки отримане нею у спадщину або придбано до укладення шлюбу з боржником ОСОБА_6, просила суд зняти арешт з майна, зазначеного у постанові державного виконавця відділу державної виконавчої служби Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року позов задоволено. Знято арешт з усього майна, зазначеного у постанові відділу державної виконавчої служби Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 09 листопада 2017 року про опис та арешт майна боржника.

30 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема частини 1 статті 13, частини 8 статті 83 та частини 1 статті 263 ЦПК України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки акту опису та арешту майна від 17 листопада 2015 року, згідно з яким у власності ОСОБА_5 перебувало лише шість предметів, а не п'ятдесят дев'ять, які зазначені у постанові державного виконавця про опис та арешт майна від 09 листопада 2017 року і які є предметом спору. Суди не встановили належним чином обставини справи та не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_4 щодо відсутності доказів, які свідчать, що спірне майно придбане ОСОБА_5 до шлюбу, а тому підлягає виключенню з акту опису майна.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто солідарно 87 885,00 грн заборгованості, 86,00 грн вартості проїзду до міста Дніпропетровська та 65,62
грн компенсації за відрив від звичайних занять. Зустрічний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без розгляду. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 залишено без змін.

У межах примусового виконання судового рішення державним виконавцем здійснено перевірку майнового стану ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та згідно з постановою державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 09 листопада 2017 року описано та накладено арешт на п'ятдесят дев'ять предметів побуту, техніки та автомобіль. Відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_5

Позивач заперечувала проти опису та арешту, зазначеного у постанові майна, оскільки все описане майно було придбане до шлюбу з ОСОБА_6 та належить їй на праві приватної власності.

Перевіряючи обставини справи суди встановили, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровано 15 червня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, 17 травня 2013 року ОСОБА_5 отримала у спадщину жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і за цією адресою зареєстроване її місце проживання, що підтверджується паспортом.

На час проведення виконавчих дій ОСОБА_6 за вказаною адресою зареєстрований не був.

ОСОБА_5 надано докази придбання нею до шлюбу телевізора, ДВД і пральної машини, а також технічний паспорт на автомобіль, який зазначено у переліку описаного та арештованого майна, з якого вбачається що спірний автомобіль належить ОСОБА_7

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина 2 статті 56Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, на час проведення виконавчий дій щодо виявлення, опису та арешту майна боржника - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 державний виконавець не пересвідчився, що виявлене ним майно належить саме боржнику ОСОБА_6

Доводи ОСОБА_4 про те, що позивач не наддала належних та допустимих доказів про те, що майно, зазначене у постанові державного виконавця від 09 листопада 2017 року належить їй на праві приватної власності та придбане до шлюбу з ОСОБА_6 перевірені та відхилені апеляційним судом, який зазначив, що ці обставини спростовуються матеріалами справи.

Судом апеляційної інстанції також досліджено два виконавчих провадження з примусового виконання рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року, де боржниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Перевіряючи матеріали виконавчих проваджень апеляційним судом встановлено, що після ухвалення оскаржуваного рішення про зняття арешту з майна, 26 лютого 2018 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у межах виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_5, прийнято постанову про опис та арешт майна боржника, більшість з якого зазначено у спірній постанові державного виконавця про опис та арешт майна боржника ОСОБА_6 від 09 листопада 2017 року. Тобто права ОСОБА_4 не порушено.

Постійною колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не встановлено порушень вимог цивільного процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів. Тому доводи заявника щодо недотримання судами положень частини 1 статті 13, частини 8 статті 83 та частини 1 статті 263 ЦПК України є безпідставними.

З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені ОСОБА_4 у касаційній скарзі не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 , частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про виключення майна з опису та арештувідмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: А.С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І.Усик