Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №490/9385/18

УХВАЛА

17 листопада 2020року

м. Київ

справа № 490/9385/18

провадження № 61-16814ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.

Миколаєва від 10 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з останнього аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 10 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 6 500 грн щомісячно, починаючи з 08 листопада 2018 року до досягнення ним повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач має у власності чотири об'єкти нерухомого майна, автомобіль, який придбав в 2019 році, значні грошові активи готівкою, до того ж, згідно даних декларацій про доходи за рік витратив 45 тис. дол. США, 20 тис. євро та 250 тис. грн на власні потреби, що свідчить про його можливість сплачувати аліменти на сина у визначеному розмірі.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернуласьдо суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За правилом пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів, а тому в розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені в малозначній справі.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов