Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №481/1401/19

УХВАЛА

12 листопада 2020року

м. Київ

справа № 481/1401/19

провадження № 61-16644ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором про іпотечний кредит № NKN1GI0000004751 від 08 квітня 2008 року в розмірі 127 263 грн 16 коп., яка складається з наступного: 127 263 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк", виходив з того, що у березні 2014 року банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення кредитної заборгованості в розмірі 185 538 грн 99 коп., до складу якої було включено і тіло кредиту (145 315 грн 88 коп. ), на предмет іпотеки вартістю 276 883 грн. Оскільки зазначені позовні вимоги рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 травня 2016 року задоволені, банк в подальшому позбавлений права на звернення з вимогами про стягнення тіла кредиту (127 263
грн 17 коп. ) з ОСОБА_1.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит № NKN1GI0000004751 від 08 квітня 2008 року в розмірі 127 263
грн 16 коп., яка складається з наступного: 127 263 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, задовольняючи позов АТ КБ "ПриватБанк", виходив з того, що особа майнового поручителя (іпотекодавця), на майно якого звернуте стягнення рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 травня 2016 року, відмінна від особи, до якої заявлені вимоги за цим позовом. Крім того, враховуючи висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 921/107/15, зазначив, що позивач, скориставшись правом вимоги на дострокове повернення кредитних коштів та направивши про таке письмову вимогу ОСОБА_1 у січні 2014 року, змінив строк дії Кредитного договору, який відповідно до пункту 6.3 вважається достроково припиненим з 24 лютого 2014 року.

У листопаді 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2020 року справа за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості, ціна позову в загальному розмірі становить 127 263 грн 16 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 481/1401/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене в малозначній справі.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов