Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.09.2019 року у справі №755/3252/19

Ухвала

Іменем України

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 755/3252/19

провадження № 61-16339ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Головко Дмитро Вікторович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна, про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., про визнання правочинів недійсними.

Разом із позовом ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку на АДРЕСА_1 1/2 якого на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 09 лютого 2018 року за № 596 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., та 1/2 якого на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 23 лютого 2018 року за № 596 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., належить ОСОБА_2, зустрічне забезпечення не застосовувати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року скасовано, заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку на АДРЕСА_1 1/2 якого на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 09 лютого 2018 року за № 596 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., та 1/2 якого на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 23 лютого 2018 року за № 596 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., належить ОСОБА_2.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Головко Д.

В., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Головко Д. В., колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно із пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсними договорів дарування житлового будинку на АДРЕСА_1, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 вважає, що дарувальник ОСОБА_1 відчужила житловий будинок із порушенням його прав, як користувача земельної ділянки та власника домоволодіння на АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є власником домоволодіння на АДРЕСА_1,1/2 частини домоволодіння, належить ОСОБА_3 на підставі реєстраційного посвідчення № 008756, виданого Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 05 листопада 2008 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року та 1/2 частини домоволодіння йому належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 червня 1974 року.

Відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 15 квітня 2015 року ОСОБА_3 є землекористувачем земельних ділянок на АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 зазначив, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок "В" загальною площею 162,5 кв. м, житловою площею 72,7 кв. м, та його складову частину гараж "Г" на АДРЕСА_1, визнано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2007 року у справі № 2-1493/1.

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Герасименко Н. М. від 09 лютого 2018 року за № 596, та договору дарування 1/2 частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Герасименко Н. М. від 23 лютого 2018 року за № 865.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_3 зазначив, що відчуження ОСОБА_1 житлового будинку шляхом вчинення оспорюваних правочинів, на його думку, свідчить про наявність підстав для забезпечення позову з метою унеможливлення подальшого відчуження майна, що перейшло до ОСОБА_2 на підставі договорів дарування, дійсність яких є предметом розгляду у цій справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

~law13~ № 9 передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом апеляційної інстанції правильно визначено, між сторонами дійсно існує спір, томунаявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, зокрема, житлового будинку на АДРЕСА_1. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з існування реальної загрози того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому вжиття заходів забезпечення позову виключить подальший перепродаж об'єкта нерухомості та забезпечить фактичне виконання рішення суду.

Крім того, вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, заявленими позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, застосувавши правильно положення статей 149, 150, 152, 158 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову.

Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись частиною 2 статті 389, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Головко Дмитро Вікторович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна, про визнання правочинів недійсними відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець