Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2019 року у справі №148/664/19

Ухвала

Іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 148/664/19

провадження № 61-15656ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А. О., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, внаслідок порушення вимог статей 175, 177 ЦПК України. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали, а саме: для приведення позовної заяви у відповідність до вимог статті 175 ЦПК України, сплати судового збору в розмірі 768,40 грн та надання суду документу, що підтверджує його сплату на належний рахунок.

11 травня 2019 року до Тульчинського районного суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків та повторне клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року залишено без змін.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки заявником не усунуто недоліки, вказані в ухвалі Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року, тобто не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, тому позовна заява не оформлена у відповідності до вимог статей 175, 177 ЦПК України. Клопотання, подані заявником, були досліджені судом та підстав для звільнення від сплати судового збору не встановлено.

12 серпня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд помилково не врахував встановлені ним обставини про відсутність у нього доходу за попередній рік, проігнорував його повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке подано на виконання вимог ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року та належним чином мотивовано з наданням відповідних доказів.

Отже, суд порушив норми процесуального права чим перешкодив йому в доступі до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення або відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків (сплати судового збору), який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

07 вересня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) недоліки касаційної скарги усунуто.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок регулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За змістом частини 3 , 4 статті 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. За правилами пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту зазначених норм законодавства убачається, що звільнення сторони від сплати судового збору за її клопотанням є правом суду, а не його обов'язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих обґрунтованих, об'єктивних, незаперечних доказів та наведених підстав.

З огляду на положення статті 185 ЦПК України у випадку невідповідності позовної заяви встановленим статті 185 ЦПК України вимогам суд постановляє ухвалу про залишення такої скарги без руху, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Отже, враховуючи, що у встановлений в ухвалі Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року строк ОСОБА_1 не виконав вимоги вказаної ухвали, зокрема, не навів поважних причин у клопотанні про звільнення його від сплати судового збору, не надав відповідних доказів, не сплатив судовий збір у встановленому цією ухвалою розмірі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з дотриманням вимог частини 3 статті 185 ЦПК України визнав неподаною та повернув позовну заяву позивачу.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують викладених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У частині 4 статті 394 ЦПК України також передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

З урахуванням того, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання неподаною та повернення позовної заяви не є рішеннями, якими закінчено розгляд справи, та суди при їх ухваленні правильно застосовували норми права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а також з огляду на те, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини 2 та частини 4 статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 5 , частиною 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

А. А. Калараш

С. П. Штелик