Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №648/3698/18

Ухвала

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 648/3698/18

провадження № 61-10911ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк",

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д. С., в якій просив визнати неправомірними його дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 57557771 від 31 жовтня 2018 року та скасувати зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження.

Скарга обгрунтована тим, що відповідно до рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2013 року з нього та ОСОБА_2 у солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованість за кредитним договором № 014/3728/74/05171 від 02 жовтня 2007 року у сумі 44 733,45 доларів США, що станом на 19 березня 2012 року еквівалентно 357 196,59 грн та судовий збір по 1
411,50 грн з кожного. На підставі цього рішення 15 липня 2014 року був виданий виконавчий лист за № 2102/5586/2012, який ПАТ "Фідобанк" неодноразово пред'являв до виконання та який повертався йому без виконання, в останнє виконавчий лист був повернутий стягувачу 30 серпня 2018 року.

31 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д. С. було відкрито виконавче провадження № 57557771 про примусове виконання виконавчого листа № 2102/5586/2012, виданого 15 липня 2014 року Білозерським районним судом Херсонської області.

Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, оскільки прийнята після закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник просить скасувати ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді скарги суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи та залишили поза увагою, що приватний виконавець прийняв виконавчий лист до примусового виконання поза межами строку пред'явлення такого виконавчого листа до виконання.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21 квітня 1999 року, виконавчі документи, а саме судові рішення можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Зазначений строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення. А у разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21 квітня 1999 року, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина 1 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 , частини 2 статті 23 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тобто, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року, пред'являються до виконання у строки, передбачені Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року.

Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорам та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Встановивши, що виконавчий лист № 2102/5586/2012 від 15 липня 2014 року повертався стягувачу без виконання 25 березня 2015 року, 23 грудня 2015 року з підстав, визначених статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції 1999 року та 30 серпня 2018 року з підстав визначених ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 2016 року, у зв'язку з чим строк пред'явлення виконавчого документа до виконання починався заново з наступного дня після його повернення, а саме з 26 березня 2015 року, 24 грудня 2015 року та 31 серпня 2018 року, суди обґрунтовано виходили з того, що пред'явлення виконавчого документа стягувачем 26 жовтня 2018 року та винесення приватним виконавцем 31 жовтня 2018 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57557771 здійснено із дотриманням строків, встановлених статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02 червня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається порушення судами норм Закону України "Про виконавче провадження" та ЦПК України, а також значення наслідків розгляду поданої касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк" відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська