Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.04.2021 року у справі №369/1137/21

Ухвала

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 369/1137/21

провадження № 61-5577ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати завірену копію медичної книги малолітнього сина невідкладно; зобов'язання ОСОБА_2 забезпечувати відеозв'язок (засобами SKYPE,VIBER чи інші за домовленістю сторін) з дитиною щодня з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. або іншим програмним забезпеченням за узгодженням батьків дитини на час дії карантину та негайно повідомляти про стан дитини у невідкладних випадках для підтвердження її належного медичного стану; зобов'язання ОСОБА_2 надсилати невідкладно фото медичних довідок, узгоджувати прийом лікарських засобів з ним та попередити матір дитини щодо протиправних дії щодо порушення прав дитини та батька.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у Частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правовий висновок про те, що неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Отже, ухвали, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 353 ЦПК України, не входять до переліку ухвал, які відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України після апеляційного перегляду можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк